Строго академічний, а поза тим захопливо мистецький Назаренків колаж-дослідження – це свого роду «науковий роман», тематично систематизований і опоряджений ґрунтовними коментарями, історичним і мітологічним нарисами культурологічний центон, що містить чи не всі відомі досі леґенди, перекази, анекдоти, чутки, плітки, приповідки про Шевченка, спогади сучасників, бувальщини, притчі, фантастичні оповіді (зокрема про посмертне життя невмирущого Кобзаря), а також ідеологічно виважений фольклор совєтських часів і свавільно вписаний у «базовий міт» анахронічний фейклор «псевдошевченкіяни» тощо.
Видання містить ціле розмаїте передання від 1840-х років до новітніх часів, строкату, внутрішньо контраверсійну традицію, яка доповнює справжню біографію поета або й прямо суперечить їй, утворюючи «химерний життєпис із народних вуст», зосереджений навколо наскрізного метасюжету, єдиної історії про чарівного маляра, чаклуна-характерника, пророка, визволителя, безсмертного, заложного мерця, жертву і знаряддя ідеологій.
Водночас, за словами дослідника, «“Поховання на могилі”» не є ілюстрацією до якихось концепцій», а книжка – результат авторового «зачудування і спроба передати це зачудування іншим».
Друге видання цієї праці, вперше опублікованої 2006 року, переглянуто, наново звірено з першодруками і виправлено, коментарі суттєво поглибленню та розширено, матеріял почасти перекомпановано, його обсяг збільшено в півтора рази завдяки залученню понад двохсот нових джерел. Оновлена бібліографія налічує тепер близько 400 позицій, а кількість світлин і репродукцій доведено до 240.
Як стверджує автор, «майже весь новий матеріял приєднався до сюжету “шевченкового міту”, встановленого іще у першому виданні. Звісно, додалися і деякі нові “підсюжети” – як-от історія про божевілля двох шевченкових наречених. В цілому ж це – ніби “режисерська версія”, де усі теми подано детальніше і з нюансуванням».
«Що таке “Шевченків міт про Україну”, ми, здається, починаємо розуміти, попри ідеологічну інерцію та численні надінтерпретації, – пише Михайло Назаренко. – Але таким само цікавим є й “міт України про Шевченка”: не те, що Кобзар зробив із Батьківщиною, а що Батьківщина зробила з ним; не те, що він писав про народ, а те, що розповідають про нього в народі, вкупі з усілякими леґендами, складеними в різних соціяльних групах, від революціонерів до жандармів».
Улюблений сайт літературної критики
