Сьогодні комікси називають «дев’ятим мистецтвом», найяскравішим – у прямому сенсі – протестом проти соціальної несправедливості. У той час, як кіно лишається прерогативою величезних кіностудій із потужною технікою та гігантськими бюджетами, для створення якісного веб-коміксу потрібен лише графічний редактор і трохи вільного часу. До того ж комікс – «миттєве» мистецтво: творцем може стати будь-хто, і він одразу ж отримає фідбек від таких самих читачів та авторів. Адже в коміксах, як і в поезії, все тримається на цікавій ідеї, а не на технічній досконалості. Сьогодні, як і шість століть тому, коли ченці почали розважатися створенням історій у малюнках, світ поділений на апологетів та критиків коміксів. Останні не лише звинувачують комікси в легковажності, аморальності й «попсовості», а часом навіть перекладають на авторів графічних оповідей відповідальність за юнацьку злочинність, погане виховання та антисоціальну поведінку читачів. Однак існує щонайменше 10 причин, чому комікси є важливою частиною нашої культури.
1.Комікси виконують важливу соціальну функцію
У часи великих криз комікси не лише просували державну ідеологію, а й наснажували читачів на працю або боротьбу. Коли Америка вступила у Другу світову війну, Диво-Жінка і Супермен наввипередки записувалися у добровольці й викликали Гітлера на двобої. Коли настав період післявоєнного економічного спаду, заможного Бетмена з його потужним технічним арсеналом потіснив скромний студент Спайдермен, який на власному прикладі показав, як бути ощадливим у боротьбі зі злом. У наші дні американців вчать толерантності й розумінню інших серія «Люди Ікс», комікс «Даст» про дівчинку-мусульманку, новий «Спайдермен» про підлітка-латиноамериканця і «Халклінг» про юнака нетрадиційної орієнтації. Ідеологічною силою коміксів неодноразово користувалося керівництво країни: саме уряд ініціював створення патріотичного Капітану Америка й замовив головному редактору Marvel Стену Лі серію «Green Goblin Reborn!», де Спайдермен попереджав про небезпеку вживання наркотиків. Останніми роками тенденцію робити комікси основним інструментом своїх соціальних проектів продовжив Барак Обама, який не лише сам читає комікси, а й надихнув письменника Гранта Моррісона на створення нового темношкірого супермена Кальвіна Елліса, який чергує повноваження президента США і місію рятівника людства.
2. Комікси – це зручне поле для випробовування авторських теорій та формальних експериментів
Томас Манн 1924 року у своїй статті, присвяченій філософії Шпенґлера, зазначав, що полем для апробації авторських теорій є так званий «інтелектуальний роман». Однак сьогодні, коли людство стало мобільнішим, своєрідною лабораторією поетики можна назвати саме комікси. Великий прозовий текст часто є зашироким полем для авторської гри, роман довго визріває й довго пишеться, тому проза інертніша, порівняно з поезією і коміксами. Масовість коміксів не зумовлює їх засадничої примітивності, зараз вже нікого не здивувати складними інтелектуальними графічними романами, словесними іграми, малюнками, у які вбудовані постмодерні тексти, макгафінами та «пасхальними яйцями», які побачать лише найуважніші читачі. Хорошим прикладом може бути графічний роман Алана Мура «Хранителі», що став революційним із погляду нарації і графіки. Кожен випуск є переплетенням різних жанрів, і літературних, і суто журналістських – від репортажу і газетного оголошення до вставних новел, поезії та навіть внутрішніх коміксів, які читають персонажі. У «Хранителях» художник Дейв Гіббонс використовує придуману ним «жахливу симетрію», її сутність полягає в тому, що перша й остання сторінки випуску повторюють одна одну з точки зору кадрів, однак в дзеркальному відображенні щодо центру.
3. Комікси є прикладом мистецтва на межі різних медіа, вони поєднують прозу, живопис, графіку та кінотехніку
Коли Аполлінер писав вірші у формі птаха чи фонтану, а Малларме намагався створити «абсолютний текст», вони досить близько підходили до таких творців коміксів, як Алан Мур та Стен Лі. Спостерігати за розвитком синкретичних мистецтв завжди цікаво, адже вони не лише мають потужну внутрішню потенцію перетворення, а й можуть спричинитися до появи нового типу мистецтва. Так у ХІХ столітті оперета, що довгий час мала межовий статус, привела до появи мюзиклів.
4. Комікси бувають дуже різними за стилістикою та тематикою, тож кожен у них знайде щось своє
Існують яскраві поп-арт комікси, що нагадують роботи Енді Воргола і Роя Ліхтенштайна, є лаконічні чорно-білі інтелектуальні філософські комікси, як-от «Zen Pencil», наукові комікси, на кшталт «xkcd». Окремо існують невеликі фанатські видання на найрізноманітніші теми та про окремі професії – від астрофізики до викладання у школі. Нішеві професійні комікси є перевіреним способом «впізнавати своїх», обмінюватися мемами та останніми новинами в галузі. Як і твіттер, комікси напрочуд швидко реагують на будь-які зміни, а можливість миттєвої публікації в мережі перетворює їх на сучасний аналог новин у кожній галузі. Наприклад, NASA використовує комікси для того, аби розповісти про свої останні здобутки й детально описати очікування від кожної місії, а ВВС випускає серію просвітницьких коміксів.
5. Завдяки мобільності та експериментальності комікси впливають на інші сфери мистецтва
Оскільки комікси не так жорстко канонізовані, як умовна «серйозна література», і на виробництво коміксу витрачається менше зусиль, ніж на написання роману-епопеї чи навіть оповідання, творці графічних оповідей не бояться ризикувати. Вони першими випробовують незвичні графічні прийоми, експериментують із кольоровою гамою й запускають паралельні серії з одним супергероєм або його клонами з інших світів, що нагадує розгалужений постмодерний роман із низкою закінчень «на вибір». А ви знали, що у Всесвіті Земля-8311 Спайдермен є свинею на ім’я Свин-Павук (Spider-Ham)? Звичайно, найближче зрослися комікси й кіно, оскільки comic strip – це і є покадрове зображення пригод героїв. Союз режисерів та авторів коміксів давній і плідний: американський карикатурист Вінзор МакКей ще 1904 року створив комікс «Малюк Немо в Країні снів», естетика якого надихала Федеріко Фелліні і Тіма Бертона. Роберт Земекіс ввів у фільм «Хто підставив кролика Роджера?» елементи графічного роману, а «Місто гріхів» Родрігеса цілком побудоване на естетиці однойменного коміксу. Цікаво, що англійською мовою слово «cartoon» позначає і комікс, і мультфільм. Комікси також тісно пов’язані із живописом як іншим потужним візуальним мистецтвом. Особливо це було помітно у часи домінування в американській культурі поп-арту з такими яскравими представниками, як Енді Воргол, Рой Ліхтенштайн і Кіт Харінг. Від коміксів поп-арт взяв не лише сюжетність та простоту зображення, а навіть формальні прийоми, зокрема імітацію точок (растрових елементів) на картині.
6. Комікси розповідають про нас
Хоча Супермен може літати й бачити предмети наскрізь, Спайдермен випускає величезну павутину, а Халк перетворюється на зеленого монстра, насправді супергерої мають типові проблеми звичайних людей. Халкині (She-Hulk), сестрі Брюса Беннера, складно поєднувати кар’єру і супергеройське життя; Джессіка Джонс страждає від гендерної несправедливості й того, що її не сприймають серйозно; Спайдерменові постійно бракує грошей; Бетмен багато років намагається подолати депресію та комплекс того, хто вижив; мутант Девід із «Людей Ікс» лікується від шизофренії; Нічна Сова II з «Хранителів» важко переживає кризу середнього віку; а досить дивний супергерой Їдок страждає від ожиріння. І якщо у перших випусках класичних супергеройських коміксів Супермен рятував красивих дівчат із полум’я і знімав із дерев кошенят, то вже Срібне століття показало сумніви і проблеми персонажів, а Dark Age взагалі наштовхує читачів на крамольну думку, що краще народитися звичайною людиною, ніж супергероєм, адже суперздібності майже завжди поєднані з гіпервідповідальністю та мегапроблемами.
7. Комікси моделюють різні варіанти майбутнього, що дає нам шанс уникнути помилок
Капітан Америка з’явився із пророцтвом щодо неминучості протистояння з Німеччиною за кілька років до того, як США вступили у Другу світову війну. Фантастична Четвірка була живим попередженням про небезпеку, яку приховує ядерна зброя. Серія «Switchblade Honey» пропонує погляд у майбутнє, де людство активно освоює глибини космосу. Комікси дають можливість змоделювати будь-яку ситуацію і попередити про потенційні наслідки наших легковажних дій.
8. Комікси пропонують читачеві захопливий сюжет
Для того, аби наступні випуски купували, автори коміксів не лише повинні вміти обривати оповідь на найцікавішому моменті, вдаючись до кліфф-генґеру, а й вдало поєднувати захопливий сюжет, за яким буде цікаво стежити, із потужною візуальною складовою. Саме тому комікси часто стають готовими сценаріями для популярних фільмів.
9. Під соусом легкого сюжету та яскравих пригод комікси часто просувають складні ідеї, потужну філософію, класичні літературні сюжети й навіть наукові інновації
Джеррі Сігел і Джо Шустер зізнавалися, що на створення Супермена їх надихнула праця Фрідріха Ніцше «Так сказав Заратустра», і після цього, здавалося б, не найрозумніший супергерой Америки ще неодноразово звертався до ідей Ніцше. Компанія «Self Made Hero» випустила у вигляді коміксів майже всі драми Шекспіра. Комікси «xkcd» годі зрозуміти без знань математики, фізики й лінгвістики, а «The Joy of Tech» розповідає про новини у світі технологій не гірше за журнал «Wired».
10. Комікси любив Умберто Еко
Саме головному супергерою Америки італійський письменник присвятив статтю «Міф про Супермена», у якій він порівняв структуру коміксу зі структурою класичного епосу. Еко констатує: «Кларк Кент – це втілення типового середнього читача, якого долають комплекси і зневажають ближні. Ідентифікуючи себе з таким персонажем, будь-який бухгалтер у будь-якому американському містечку може таємно плекати надію, що одного прекрасного дня з кокона його буденної особистості може вилупитися надлюдина, здатна спокутувати роки животіння в посередності». Тож супергерої не лише розважають нас, а й дають надію, а іноді – навіть роблять нас кращими. Бо, як сказав Бетмен, «Героєм може бути будь-хто, навіть звичайна людина, яка просто накидає куртку на плечі дитини, аби та знала, що світ не загинув».
