В Європі і Штатах давно вживали джанк, писали під дією джанку і концептуалізували ненормативне джанк-письмо. Натомість у нас перлися від шістдесятників і майже нічого не знали про двадцяті, тому ситуацію рятував портвейн. Джанк-література – не винахід патлатих хіпарів і не лабораторний експеримент, це спосіб життя. Що таке джанк, джанк-література і навіщо все це потрібне? Культовий Білл Берроуз писав, що джанк – це все, що має стосунок до опіуму, тобто морфій, кодеїн, юкодол, демерол і героїн. Класичні джанкі, які сидять виключно на опіатах, – рідкість. Поняття джанк-літератури тісно пов’язане і з іншими наркотичними речовинами: амфетаміни, канабіс, кокаїн, барбітурати, пі-джи, спід-бол, ЛСД, мескалін, яхе, псилоцибін. Список не повний, але достатньо вичерпний, щоб зловити насолоду і за кілька днів написати роман. Саме так, джанк виступає як певний збудник, що актуалізує крайній досвід себе, свободи, тіла. Питання корисності джанку виноситься за дужки, нас цікавить письмо джанкі, вплив джанкі й джанку на культуру.
Окремо варто розглядати алко-літературу, секс-літературу – все це грані ненормативного письма, вони перетинаються між собою, утворюючи множинні концепти нарізок. Джанк-література – звучить привабливо, в реалі придумати щось більш стрьомне за неї важкувато. А зрозуміти? Ви ніколи не зрозумієте всю повноту джанк-літератури, якщо у вас відсутній подібний досвід. А тоді… двері сприйняття відкриються і зашифровані сенси стануть напрочуд чіткими.
Джанк вживали завжди. Його вдихали, ним кололись, його жували, пили, палили, вводили ректально. Зазвичай заради релігійної, медичної мети. Джанк, творчість, бажання. Про актуалізацію цього контексту я би говорив, починаючи від ХІХ ст.: Томас де Квінсі, Еміль Золя, Льюїс Керрол і, звичайно, Шарль Бодлер. Отже, Ш. Бодлер не лише закидувався абсентом, а й вживав гашиш, написавши «Les Paradis artificiels» (1860). Ну і що? Заборонимо «Les Fleurs du mal» (1957)? А чи були б «Les Fleurs du mal» без абсенту і без… джанку? Були б вони тими самими «Les Fleurs du mal»?
ХХ ст. – розквіт джанк-літератури. Чому? Купа факторів: війни, геноциди, голод, прогрес, розпад імперій і… всепроникаюча сила Контролю. Контроль тотальний. Що таке Контроль? Контроль – це все: ЗМІ, освіта, інформація, комерціалізація і… джанк. Джанк амбівалентний. Він є своєрідною зброєю проти Контролю, який не подолати, але тимчасово вийти з-під нього реально. Контроль став Центром. Тож джанк-література характеризується перманентністю пограничної ситуації, трансгресією, перверсивністю, аббераціями, сексуальністю, жорстокістю, насиллям, подоланням табу, поєднаннями досвіду і експерименту, і наскрізь деформованими формами.
Чому джанкі пише? Бо так він заповнює лакуни в проміжках між вживанням джанку, письмо замінює наркотик і конкурує з ним за вплив на центри бажання, якщо письмо редукувати, то джанкі швидко піде на побачення з Ах Пучем.
Щось забагато слів і спроб створити концепт. WTF? Ближче до суті. Контроль володіє часом, а час – це бабло читача. Так чи інакше писали під дією джанку: гашиш – Алістер Кроулі, Пол Боулз; ЛСД/мескалін – Олдос Хакслі, Тімоті Лірі, Кен Кізі, Хантер С. Томпсон, Аллен Гінзберг, Ніл Кессіді, Жан-Поль Сартр; опіати/кокаїн/пейотль – Антонен Арто, Михайло Булгаков, Вільям С. Берроуз, Вільям С. Берроуз мл, Брайон Гайсін, Герберт Ханке, Ірвін Велш, Кеті Акер, Стівен Кінг, П’єр Гійота; амфетаміни – Джек Керуак, Філіп Дік; барбітурати – Трумен Капоте, Жан Амері. ETC. Канабіс вітає The Dream Machine! Це не список, це відбитки джанку на папері, на житті. Джанк-література – кайф і трагедія, тут відсутня золота середина, гармонія.
Що від того культурі, чистим/нормальним авторам, читачам..? Саме завдяки джанку ми маємо спонтанну прозу (роман від двох днів), ре-актуалізацію cut-up (метод нарізок, вигаданий дадаїстами і розвинутий Б. Гайсіном і В. Берроузом, а це відмова від лінійного наративу, диктату мови, вияв глибинних сенсів, відмова від конструкцій, деформація Контролю), ре-актуалізація поезії (нові теми, нові голоси, нові контексти), ґонзо (подалі від відстороненості, занурення в подію), джайв (круто, кльово, лажа, стафф).
Український літературний джанк-простір? Гм. Копіювання, стилізація, в кращому випадку. Радикальність? Я вас прошу. Висловлення власних думок? Сумнівно, хоча можливо які думки, таке і висловлення. Проте мої старі знайомі Лорд Ош, Вільям Лі і Гош Марше запевняють, що ненормативні джанк-тексти є, бо що менше ненормативного письма (зокрема й джанк-літератури), то більша дія Контролю і через нього «плавання» в недолугих мріях. Лише письмо на межі, лише ненормативність.
