Я би дуже хотів, щоби всі мої блоґи на “ЛітАкценті” були присвячені мистецтву, як от попередній. На жаль, Національна Спілка письменників України замість того, щоб сприяти цьому, змушує мислити над питаннями значно приземленішими.
Власне, не секрет, що керівництво Спілки і займається питаннями значно приземленішими од митецтва. Так, як виявилося, Львівський форум видавців воно використало не для ознайомлення з книжковими новинками, а для “переконання” голови Львіської орґанізації НСПУ Ігоря Гургули у прийнятті постанови про “мораторій на письменницький з’їзд”, про який, як виявилося, більшість членів Львівської орґанізації – а це 162 особи! – ні сном, ні духом.
Приблизно так ще зовсім нещодавно Єнакіївський районний суд приймав постанови про заборону інтеґрації України в НАТО. Рішення щодо з’їзду НСПУ приймає Правління НСПУ, а не Правління Львівської орґанізації. З таким же успіхом і з такими ж юридичними наслідками Правління Львівської орґанізації може з подачі керівництва Спілки заборонити закон всесвітнього тяжіння.
У заяві Правління Львівської орґанізації також стверджується: “Дати можливість допрацювати нині чинному керівництву НСПУ відведений попереднім з’їздом термін”. На практиці це означає “Дати залишитись на посаді чинному голові Спілки Михайлу Сидоржевському”, бо з часу мого попереднього блоґу, присвяченого Спілці, не лишень Володимир Даниленко і Леся Мудрак виявилися витиснутими з керівництва Спілки, а й ще двоє штатних секретарів покинули свої посади – Володимир Шовкошитний і Олександр Бакуменко. Перший з названих мною був, до речі, першим заступником голови НСПУ. Таким чином, з усього керівництва Спілки, обраного попереднім з’їздом, залишився лише один голова, розтративши всю свою команду – цілих чотирьох штатних секретарів! Ця ситуація є ненормальною.
Якщо я вже згадав свій попередній блоґ, присвячений Спілці, то додам ще кілька запитань до заданих в ньому. Чому з особливою ненавистю керівництво Спілки з усіх колишніх секретарів цькує саме Лесю Мудрак? Від пасквілів в пресі до доносів в компетентні орґани? Чому Леся Мудрак після двогодинної розмови з Михайлом Сидоржевським в його кабінеті, підписала заяву про звільнення “за згодою сторін” з думкою “в мене ж дитина…”
Зараз Леся Мудрак ініціювала Звернення до всіх членів Національної Спілки письменників України, відкрите до підписання на її сторінці в фейсбук.
Що ж до з’їзду, то керівництво Спілки було обране на позачерговому з’їзді НСПУ в 2014 р. Позачергові з’їзди не скасовують чергових. Чергові відбуваються щоп’ять років. Останній черговий з’їзд відбувся в 2011 р. Наступний черговий з’їзд мав би відбутися в жовтні 2016 р. Що ще важливіше, як каже Михайло Наєнко, з‘їзд і так уже триває на сторінках преси. Запитань і протиріч накопичилось вже стільки, що він вже просто конче необхідний.
Словами ж Михайла Кузьмовича щодо заяви Правління Львівської орґанізації і завершу: “Як літературний критик, я б міг щось сказати з приводу Заяви львів’ян. Але в ній немає нічого літературного. Термінологія на зразок “заборонити”, “мораторій”, “офіційно” – це з галузі якоїсь “казенщини”, “криміналістики” і навіть “воєнного стану”. Пропоную львів’янам відкликати свою Заяву і висловитись за проведення чергового (статутного) письменницького з’їзду. Бо інакша ситуація (сказав би великий львів’янин Іван Франко) веде в кут, у якому можна хіба що повіситись”.
P. S.: Все ж таки, не хочу завершувати на такій печальній ноті. Тому повторю ще раз свої старі тези. Орґанізацію, якою керували Максим Рильський, Микола Бажан і Олесь Гончар, краще зберегти. Конфлікти краще вирішувати мирно. Якщо це не вдалося зробити в межах Секретаріяту, то найкоректніше це зробити на з’їзді.
