Кендзі Міядзава — поет, казкар, вчитель і громадський діяч — знакове ім’я світової літератури й один із найулюбленіших авторів сучасної Японії. Йому було лише 37 років, коли він помер, але жителі префектури Івате, де він провів більшу частину життя, вшановують Міядзаву як «Кендзі-бодхісатву» — «святого Кендзі». Про нього як про письменника заговорили вже після його відходу. Його казки не один раз екранізовані та ввійшли до світового фонду анімаційного кіно, і навіть саме життя «бодхісатви Кендзі» стало сюжетом для фільму.
Казки про все, що нас оточує, Автор писав для своїх учнів, аби допомогти їм краще зрозуміти навколишній світ. Про геологію та астрономію, тварин і рослини, про містичних істот і духів. І в тих історіях із котячими канцеляріями, суперечками між лісовим котом і жолудями, тюльпанами-чародіями і Хованчиком причаїлися глибока і зворушлива розповідь про дружбу і подвиг та світлий і загадковий світ, де дихають і розмовляють один з одним вітер, зірки та каміння, люди, болотяники і лиси — світ, сповнений життя і щастя.
Казки-притчі будуть цікаві читачам будь-якого віку.
Переклад з японської зробив Ігор Дубінський. Книжка оформлена ілюстраціями в техніці суміе одеського майстра суміе та ікебани Неоніли Єфімової та акварельними роботами львівського театрального художника Михайла Євшина.
Кендзі Міядзава — один із письменників, найбільш читаних у Японії впродовж останніх 30 років. Його твори читають уголос і записують, за їхніми мотивами пишуть музику, роблять вистави й мультфільми. Тож якщо взагалі знайомити українських читачів із японськими авторами, як на мене, добрий вибір. …Автор, який вільно маніпулює назвами сузір’їв і мінералів, рослин і історичних чи легендарних персонажів, особисто мені дуже імпонує, — говорить перекладач Ігор Дубінський. — Оповідання насичені — але не перевантажені — описовими подробицями; портрети людей напрочуд реалістичні, бо виписані нечисленними опуклими мазками; на відміну від європейської «літературної казки», під час читання забуваєш про «зробленість» фабули й тексту. Мова не переходить межу, за якою текст починає видаватися екзотичним, але смачна й грає дуже цікавими кольорами.
Улюблений сайт літературної критики
