Боротися за “українського художника-авангардиста” Казимира Малевича дуже непросто, і супротивники не гребують жодними засобами.
Коли бракує об’єктивних доказів, а емоції беруть гору, хтось неодмінно згадує сакраментальне сало. От і на презентації видання “Казимир Малевич. Київський період 1928-1930” під час цьогорічного “Книжкового Арсеналу” без нього не обійшлося.
Коли мистецтвознавець Дмитро Горбачов укотре пояснював, чому ми сміливо можемо називати Малевича українським митцем, услід його доказам пролунав неспростовний, як здається оборонцям гопачно-шароварної української культури, аргумент: “Дмитре Омеляновичу, ви забули про сало! Малевич любив сало!” І вареники з вишнями, чого вже там.
Продовження – тут.
ЛітАкцент
Улюблений сайт літературної критики
