Нинішній приїзд Світлани Алексієвич в Україну, вже в Нобелівському статусі, на відміну від попередніх, не до порівняння скромніших за розголосом (коли в травні 2013 року Лукашенко заборонив Шведському Інституту проводити в Мінську Дні білоруської літератури й шведи перенесли захід до Львова, то на нашій з Алексієвич розмові у Львівському театрі Курбаса сиділо в залі заледве 50 душ!), – запустив нарешті в дію “закон великих чисел”. За три тижні розійшлося дві тисячі примірників перевиданої “Чорнобильської молитви” в моєму перекладі 1998 року (для порівняння, тоді, в 1998-му, було видано одну тисячу, і випродувалась вона 15 років!), а це радикально змінило місце білоруської нобеліантки в нашому культурному просторі. І відкрилось дещо нове й про цей самий простір – бо тільки тоді, коли автора читають тисячі людей, а сотні приходять послухати й обговорюють потім у мережі, можна добачити певні, раніше укриті, “силові лінії” суспільної свідомости, що їх “доторк” цього автора виводить на яв – як присутність магніта перегруповує на площині металеві ошурки.
Продовження – тут.
Улюблений сайт літературної критики
