Варшавський інтелігент часів ПНР, у якого так багато рис самого Конвіцького, отримує «пропозицію, від якої неможливо відмовитися». На знак протесту він повинен вчинити самоспалення під Палацом культури, символом радянської присутності. Герой вирушає у свою останню мандрівку Варшавою… Спотворена дійсність, життя у світі всюдисущої брехні, маячні, коли герой не знає, який насправді рік, місяць, зима зараз чи літо, які події сталися в минулому, а що відбувається тут і тепер – ось неодмінні риси варшавського пейзажу, над яким височіє Палац культури, викликаючи страх, ненависть і магічний жах…
Тадеуш Конвіцький (1926 – 2015) – один з найвидатніших польських письменників ХХ ст. Автор 19 романів, нагороджених численними преміями й перекладених 30 мовами світу. Найважливіші твори: «Сучасний сонник» (1963), «Вознесіння» (1967), «Звіролюдомара» (1969), «Хроніка любовних подій» (1974), «Польський комплекс» (1977), «Маленький апокаліпсис» (1979), «Бохинь» (1987), «Чтиво» (1992).
Конвіцький не менше відомий як кінорежисер і сценарист. Його фільми «Останній день літа» (1958), «День поминання померлих» (1961), «Сальто» (1965), «Як далеко звідси, як близько» (1971), «Долина Ісси» (1982) нагороджувалися на кінофестивалях у Венеції, Брюсселі, Мангаймі, Единбурзі, Сан-Ремо.
Улюблений сайт літературної критики
