Про трагедію чеченського народу очима маленької дівчинки розповіла Поліна Жеребцова у своїй книзі «Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994-2004 рр.», яка вийшла друком українською у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля». Поліна народилася у Ґрозному і прожила там 20 років, на її долю припали три чеченські війни. Її щоденники були переведені багатьма європейськими мовами і зчинили ефект вибуху.
«Мураха у скляній банці» – це вражаюча життєва історія самої авторки Поліни Жеребцової. Коли почалася Перша чеченська війна, їй було лише дев’ять. Десять довгих років, з 1994 до 2004-го, вона вела щоденник, записуючи в нього все. Як бомбили місто. Як вони з мамою торгували на ринку, щоб прожити. Як її поранило осколком. Як удома не було ані тепла, ані води… Навіщо вона це фіксувала? Можливо, перш за все — щоб вижити та залишитися людиною. А ще, мабуть, тому, що дівчина сподівалась: прочитавши, люди зрозуміють, що ніколи-ніколи не можна воювати! Та якби ж…
Про свої дитячі відчуття від війни Поліна Жеребцова згадує: «Ми сиділи в маленькому підвалі. Там не сховатися від «глибинних бомб» — це бомби, які стирають на порох будинки та людей. Якась сволота придумала нас убити ними. Ми сиділи в темному, задушливому підвалі: я, мама, дідусь Юрій Михайлович і його дружина, бабуся Наташа, — і чекали смерті». Поліна вціліла і знайшла слова, щоб розповісти нам про неможливе. Щоб попередити — це не повинно повторитися…
Улюблений сайт літературної критики
