Його квартира схожа на мистецьку галерею — стіни у кімнаті (навіть на кухні) заполонили шафи із книжками і картини українських художників. Складно не захопитися атмосферою цієї домівки, так само, як і її господарем. І в цьому сивому волоссі, і у фірмових вусах, і в обов’язковій краватці є стільки шляхетності, за якою не кожен побачить майже десять років таборів і заслання. Хоча найбільше Ігор Калинець вразив іншим — своїм умінням чути самого себе. Так, повернувшись із заслання до Львова, він зрозумів, що не зможе більше писати вірші, бо не хоче повторювати вже сказане, — і не заримував відтоді ні рядка. Хоча написав чимало творів для дітей, переклав поезії польського автора Єжи Герасимовича і видав книжку про улюбленого Богдана-Ігоря Антонича. Нині місія Ігоря Калинця — видати вибране своєї дружини Ірини Стасів-Калинець.
Читайте тут:
Ігор Калинець: Тепер це смішно, що за твори людину можуть звільняти з роботи й заарештовувати (Україна Молода)
Улюблений сайт літературної критики
