Вперше у вітчизняному літературознавстві проблематику українського шістдесятництва досліджено системно й у різних смислових проекціях та в його парадигмальних зв’язках: від «больових точок» методологічних аберацій – через пошук оптимальної методологічної моделі – до національно-ідеологічних контекстів, світоглядно-філософських, аксіологічних підвалин цього явища та художньо-естетичних, жанрово-стильових та системно-образних актуалізацій та модифікацій художньої свідомості його репрезентантів. Така комплексна праця стала можливою завдяки розширенню методологічної парадигми: використання потенції літературознавчої антропології поєднується тут із міждисциплінарними підходами, зокрема, синергії літературознавства з філософією, культурологією, психологією та ін., що загалом постає як soft-методологія (м’яка методологія).
У розрізі запропонованої концепції, що актуалізує можливості дискурсивної практики інтеракції, українське шістдесятництво постає явищем-синергеном як у «духовній ситуації» своєї доби, так і в окремих темпоральних проекціях, що дозволило також простежити його топологію й еволюцію як літературного покоління. Репрезентована концепція українського шістдесятництва як зразка поколіннєвої солідаризованості, орієнтованого на пошуки «полісутнісного Homo» у вимірах національної ідентичності й відходу від приписів соцреалізму, значно розширює й поглиблює уявлення про це резонансне в історії української літератури явище.
Видання присвячене світлій пам’яті Михайлини Коцюбинської; ілюстроване фоторепродукціями творів Галини Севрук. На кольоровій вклейці фоторепродукції робіт О. Заливахи, А. Горської, В. Зарецького.
Улюблений сайт літературної критики
