Не секрет, що в українській уяві світ усе ще розділений на зони і простори, кордони та національні ідентичності. Здається, ідеальною емблемою його є Швейцарія з її «чотирма мовами, чотирма культурами», що співіснують ізольовано і мирно, зовсім як корови і шоколад, – такий собі фантом протестантського етосу, що в європейському уявному успішно капіталізує свою стабільність. До того ж це країна, майже не пов’язана історичними зв’язками з Україною, тож дуже добре надається до всілякого штибу проекцій та утопій. Одну із них – утопію національної літератури – ми спробували розглянути через призму цієї країни.
ЛітАкцент
Улюблений сайт літературної критики
