Ця книжка – особлива. Здається, ніби її упорядковував та оформив сам Грицько Чубай. Передмову до «П’ятикнижжя» написав легендарний поет Кость Москалець. Крім того, до цієї збірки увійшли Чубаєві фотографії, факсиміле автографів, есклібрис та листи. Усе це раніше ніде не публікувалося. А в кінці «П’ятикнижжя» – післямова Олега Лишеги, легендарного українського поета і близького друга Грицька, по суті, лист до давнього приятеля, якого давно не бачив, але з яким – у душі – ніколи не розставався. Важливо ще й те, що попередня книга поезій Грицька Чубая («Плач Єремії») побачила світ майже п’ятнадцять років тому.
Проект «П’ятикнижжя» – це проявлення через єдине ціле постаті голосу, відшукування причетного, світла та сповіді, плачу Єремії та Вертепу. У «П’ятикнижжі» Грицько Чубай – можливо, навіть більше, ніж поет. Через трохи більше ніж тридцять років після його смерті очевидно, що ця людина мала вирішальний вплив на розвиток не лише української літератури, а й українського мистецтва загалом.
Улюблений сайт літературної критики
