Люди середнього віку переконані, що їхні діти знають про Інтернет майже все. Насправді ж — просто більше, ніж батьки, а сума фактичних знань про Мережу обмежується акаунтом у ВКонтакті та якійсь онлайн-грі. Натомість пояснити відмінність між HTTP та HTML можуть хіба що майбутні айтішники. Тому Тетяна Щербаченко в книзі «Як не заблукати в павутині» доречно взялася розповісти дітям про Мережу, й це їй вдалося весело, барвисто — і водночас точно.
Авторці вдалося обійти пастку наукпопу — «або нецікаво, або неглибоко». В книзі розповідається майже про всі явища та поняття Інтернету, аж до торентів, тролів, релевантності та індексу цитування. Порадник глибше викладає факти, аніж шкільна програма з інформатики для середньої школи, і явно краще, ніж більшість учителів. «Видавництво Старого Лева» не поскупилося — видання приємно тримати в руках, воно на гарному папері, з симпатичними ілюстраціями Дмитра Кузьменка, і водночас, доступне за ціною.
За стилем викладу книга нагадує журнал «Однокласник» — схоже українокультурне кокетування з молодшими підлітками. Але за глибиною фактажу її можна сміливо давати не лише дітям від 7 до 17, а й дорослим. Сподобатися юним читачам автору вдалося — маю кілька історій із захопленими дітьми, які ковтали «путівник Інтернетом» за вихідні та відмовлялися повертати книгу (вже подарував 4 примірники!).
Читача порадує широта охоплення теми. Книга чітко структурована, після оповіді про будову та логіку Мережі, вона показує корисні текстові та медіаресурси, пояснює, як працюють інтернет-магазини та електронні гроші. Потім діти дізнаються про особливості та етику спілкування в Павутині й можливості створення власного «гнізда» в соцмережах чи на домашній сторінці. Завершує путівник Мережею добірка порад із сайтобудування та настанови з безпеки. Зібрано корисні для практики дані, аж до пояснення відмінності між файлами txt та rtf, pdf і djvu (напевне, найактуальніші для любителів електронних книг). Упевнений, що прочитавши правила користування форумами, «школоло» в Мережі стане куди менше. Розчулило: «[на форумі] треба бути терплячим, тобто ніколи не казати, що хтось з учасників дурень (навіть якщо це свята правда)».
За малими винятками книга встигає за темпом Мережі. Анахронізмів епохи MS-DOS, яких чимало в шкільному курсі комп’ютерної науки, в книзі немає. Втім, за окремими описами — ICQ та GTalk як популярних меседжерів, meta.ua як корисного пошуковика, MySpace як соцмережі — можна вгадати, що коріння порадника тягнеться приблизно до 2008 року.
Заходи безпеки в Інтернеті цікавлять насамперед батьків, які куплять «Як не заблукати в павутинні» дітям. Тетяна Щербаченко зібрала найкорисніше: віруси, крадіжки даних, фінансову безпеку та фауну Мережі. Хотілося би бачити більше порад про безпеку в соціальних мережах (фрод, небезпечні додатки, шантаж отриманими даними чи фотографіями, відновлення сторінки після злому — вкрай поширені серед підлітків). Крім того, в книзі цнотливо промовчано про сайти знайомств, популярне в підростаючого покоління джерело проблем на свою голову.
Утім, не обійшлося й без дьогтю. Авторка взяла на себе сміливість створити окремі слова для молодіжного сленгу, і така імітація виглядає кумедно. Книга переконує, що українські підлітки називають мобілку «стільничкою» (хоча за словником це поверхня столу, рідко можна зустріти його на означення «робочого столу»). Або “«верстак» — «персональний комп’ютер» (в Інтернеті в таких випадках вживається фраза «ЛОЛШТО?!»). Також наївно виглядають спроби ввести власні скорочення до тих, що прижилися. «ггг», «дяки», «НМД» — це з реальності, але навіщо додавати туди свій новояз «грзд» (замість гаразд, хоча це громіздке скорочення не замінить «ок») або «бл» замість «будь ласка» (а не замість «яка прикрість!»).
Помрію: найкращою парою до книги була би версія для тих, хто відкриває Мережу в літньому віці, бо дитині куди простіше, аніж татові чи мамі, пояснити, чим FAQ відрізняється від FTP. Незначні зміни в стилі («Однокласник» — на «Порадницю»), трохи додати матеріалу — й телефонних дзвінків «у мене щось вилізло, як його сховати» стане менше. Навряд чи пропозиція зацікавить Тетяну Щербаченко, яка спеціалізується на дитячій літературі, але ніша вільна, а зразок — вартий наслідування.
