«ЛітАкцент» уже писав про те, як фінансується письменницька діяльність в Україні. Тепер надійшла черга інших країн. У цій статі йтиметься про Великобританію. Головна відмінність у фінансуванні письменників полягає не лише в розмірі бюджетів, а й у технології розподілення державних грошей, що, на мій погляд, виглядає дещо розумнішою за нашу.
The Arts Council of England
Найбільшим державним органом, що фінансує мистецькі програми у Великобританії, є «The Arts Council of England» (АСЕ), що був створений ще у 1944 році. Взагалі-то державним він є умовно й називається «non-departmental public body» (позаурядова державна організація) або ж «quasi-autonomous non-governmental organisation» (псевдо-автономна недержавна організація). Тобто це формально незалежний від уряду Британії орган, і відповідні міністри не мають права впливати на його роботу, але вони є відповідальними за неї перед Парламентом, бо витрачаються державні гроші. Як приклад аналогічної організації називають ВВС.
Упродовж 2011–2015 років АСЕ обіцяє інвестувати в різноманітні культурні програми 1,4 млрд фунтів (17 млрд грн) державних грошей від уряду та 1 млрд фунтів (12,2 млрд грн) прибутку від Національної Лотереї. У середньому річне фінансування британської культури від АСЕ становить 0,48 млрд фунтів або 5,85 млрд грн. Для порівняння наведемо кілька фактів: Національна Лотерея отримує щорічно близько 750 млн фунтів (9,14 млрд грн) прибутку від продажу квитків; у бюджеті України – 2013 на фінансування української культури передбачено 2,46 млрд грн, а на утримання чиновників з апарату Мінкульту — 2,3 млрд грн.
Британський парламент може урізати фінансування АСЕ за незадовільні результати роботи, а також якщо парламентарям здається, що працівники фонду отримують надто високу платню. Наприклад, у 2005 році бюджет АСЕ було скорочено на 30 млн фунтів, тому що, зокрема, кілька фільмів, профінансованих фондом, не змогли знайти ринок збуту. У планах на наступний рік — скоротити зарплатний фонд АСЕ на 50%. Наразі ж кошти на утримання фонду становлять 6,4% від його бюджету.
Як же фонд фінансує літературні проекти та діяльність письменників? Однією з найважливіших складових є підтримка видавництв, що займаються малоприбутковими жанрами літератури. Наприклад, лондонське видавництво «Dedalus» винайшло свій унікальний жанр «distorted reality» (деформована реальність), де все химерне, незвичне, гротескне та сюрреалістичне поєднується в особливому стилі типово європейської художньої прози. «Dedalus» вважає, що для того, аби знайти нові таланти та спрямувати видавничий процес Британії в саме серце Європи, необхідно створити альтернативу комерційній літературі. АСЕ запланував у період 2012–2015 років виділити на підтримку некомерційної літератури 120 000 фунтів.
Серйозна увага приділяється також перекладам. Наприклад, у травні минулого року було оголошено переможців «Independent Foreign Fiction Prize». Ним стали 80-річний автор роману про Холокост «Blooms of Darkness» (Розквіт пітьми) Аарон Апльфельд (Ізраїль) та його перекладач Джефрі Грін. Кожен із них отримав по 5000 фунтів від АСЕ. Директор літературного напрямку АСЕ Антонія Байят зокрема зауважила, що «Грін зробив подорож з однієї мови до іншої надзвичайно комфортною».
АСЕ підтримує не лише окремих перекладачів, а й цілі перекладацькі школи. Минулого року Британський Центр літературного перекладу (British Centre for Literary Translation) отримав під числені проекти 118 000 фунтів. BCLT проводить літні школи перекладчів, програми міжнародного співробітництва із перекладачами (переважно з країн Азії), а також фінансує численні конкурси на зразок John Dryden Translation Competition. Існує також лондонський The Poetry Translation Centre, заснований у 2004 році поетесою Сарою Магуайр (Sarah Maguire). З 2012 року центр отримує від АСЕ 130 000 фунтів щорічно для того, аби сучасна поезія Африки, Азії та Латинської Америки перекладалася на високому літературному рівні.
Цікавим напрямом роботи АСЕ є підтримка видачі іноземним письменникам спеціальних віз для життя та роботи у Великобританії. Віза «Tier 1» дає змогу митцям перебувати у цій країні завдяки їх надзвичайному таланту. Серед інших візу отримала відома турецька письменниця Еліф Шафак. Раніше Еліф кілька років жила та працювала за аналогічною програмою у США. «Подати документи на цю візу мені порадив мій видавець та друзі письменники, — розповідає Еліф. — Звичайно, існують певні критерії відбору митців. Наприклад, письменник повинен уже мати певну репутацію та тиражі». Що має на увазі Еліф Шалак, легко зрозуміти: першого ж року її перебування в Британії видавництво «Penguin» надрукувало переклад її роману «Сорок правил кохання». Минулого року було видано також її книжку «Вшанування» (Honour), яку письменниця створила, перебуваючи в Лондоні. Отримання письменником візи «Tier 1» та співпраця з АСЕ додає також ще одну перевагу: широке представлення автора на численних літературних подіях Британії, дискусії в університетах і солідну медійну підтримку.
АСЕ підтримує й досить незвичні для нас проекти. Наприклад, Письменницький Центр міста Норвіча та Британська Рада організували «Norwich Showcase». Це щось на зразок фестивалю, де найкращі письменники, літературні організації та експерти з усього світу проводять читання інтелектуальної (thought-provoking) поезії, презентації нових книжок художньої літератури та різноманітні дискусії. Головна мета фестивалю — підкреслити, що міжнародний вплив є дуже важливим для розвитку літератури Британії. На проведення «Norwich Showcase – 2012» АСЕ виділив 540 000 фунтів.
Особливо слід відзначити видання серії «The Poetry Collection», що розпочалося за підтримки АСЕ ще у 1953 році. Нині повне зібрання поетичних творів (надрукованих у Британії від 1912 року до наших днів) налічує понад 100 000 найменувань і виходить у вигляді книжок, аудіо-касет, компакт-дисків, відео та DVD, журналів, фотографій, постерів та листівок. Головне завдання серії — популяризувати поетичне слово серед громадян країни. Минулого року АСЕ профінансував «The Poetry Collection» на суму 35 000 фунтів.
Зауважимо, що АСЕ — це лише один із багатьох фондів, що підтримують британську літературу. А далі ми говоритимемо про приватні організації.
The Paul Hamlyn Foundation
Фонд було засновано видавцем та філантропом Полом Хемліном у 1987 році, який після своєї смерті у 2001-му заповів більшість своїх статків на підтримку британської культури. Головним принципом організації є підтримка проектів, які навряд чи знайдуть фінасування інших фондів, тому що вони руйнують усталені традиції, занадто ризиковані або непопулярні.
Як приклад можна навести Midlands Young Writers Programme, на яку Фонд Пола Хемліна протягом майже двох років витратив 86 000 фунтів. Гроші передбачалися на підтримку письменницьких агенцій регіону Мідлендс (центральна частина Англії навколо міста Бірмінгем), що замаються розвитком молодої літератури. Було налагоджено мережу молодіжних літературних угрупувань, проведено низку літфестивалів для молоді, а також організовано ресурсну підтримку для молодих письменників.
The Foyle Foundation
Фонд було засновано в 2000 році нині покійною дочкою Вільяма Фойла Крістіною, який разом із братом володів книжковою крамницею «Foyles» у самому центрі Лондону на Черінг Крос Роуд.
Минулого року фонд передав 100 000 фунтів The Arvon Foundation на відновлення та перебудування The Hurst (Пагорбу) — будинку покійного письменника Джона Осборна, того самого, з якого почався рух Angry Young Men (Розлючені молоді) та автора відомої п’єси «Look Back in Anger» (Озирнися у гніві). З 2004 року у «Пагорбі» відкрито резиденцію та літературну школу для письменників, у якій уже встигли побувати понад 4000 авторів.
The Calouste Gulbenkian Foundation
Ця благодійна організація була заснована в 1956 році в Португалії. Головний офіс Фонду Калуста Гюльбекяна розташований у Лісабоні, але існують також відділення в Лондоні та Парижі.
Фонд підтримав дуже багато літературних проектів, серед яких фінансування незалежного видавництва книжок на замовлення «And Other Stories» на суму 15 000 фунтів. Гроші надали для розвитку міжнародного пілотного проекту лузофонних (португаломовних) письменників Європи та Африки.
Програма «English PEN» отримала 30 000 фунтів на розвиток письменницької майстерності багатомовних молодих людей із категорії біженців та тих, хто шукає притулок і походять із бідних регіонів світу.
Проект «Literature Across Frontiers» (Література крізь кордони) зібрав багатьох учасників, серед яких однойменний вірмено-франко-німецький журнал, Британський центр літературного перекладу, Асоціація перекладачів та інші. Проект отримав 15 000 фунтів на підтримку Центру літературного перекладу під час проведення Лондонського книжкового ярмарку.
Резюме
Перелік приватних фондів та ініціатив можна продовжувати ще довго, але сподіваємося, що головні напрями підтримки літератури у Великобританії помітні: це, передусім, увага до подальшої популяризації англійської мови та літератури в світі, підтримка маргінальних, некомерційних авторів, які інакше не знайшли би шляху до читача та особлива увага до молодих письменників, які представлятимуть британську літературу в усьому світі завтра. Особливо хочеться відмітити повну прозорість роботи всіх фондів: державних і недержавних. Кожен із них має в інтернеті докладні звіти про свою роботу, де вказані навіть такі дрібниці, як зарплатня та родинні зв’язки кожного співробітника. Останнє покликано збільшити довіру до незаангажованості розподілу грантів та стипендій. Якщо виникають питання, прес-служби фондів відповідають на них у найкоротші терміни й по суті. Це поки що недосяжний зразок для багатьох наших державних та приватних інституцій.
