Коли стало відомо, що під псевдонімом Роберт Ґелбрейт ховається авторка саги про Гаррі Поттера Джоан Роулінґ, детективний роман “Зозуля гукає” (інший приблизний варіант перекладу – “Поклик зозулі”) став бестселером, передає ВВС-Україна.
Перш ніж Sunday Times оприлюднив інформацію про авторство Роулінґ, покупці придбали менш як півтисячі екземплярів книжки. Однак уже за кілька годин після викриття кількість проданих книжок перевищила п’ять тисяч.
Цікаво, що Кейт Міллз, редакторка видавництва Orion Publishing, зізналася, що відмовилася публікувати роман, припустивши, що колеги з інших видавництв зробили те саме. “Як на мене, роман написаний добре, але він якийсь непоказний, – сказала Міллз у розмові з The Independent. – Треба полюбити книжку, яку збираєшся видавати. А це просто не моє”.
Наразі “Зозуля гукає” посідає перше місце за кількістю продажів на Amazon та в рейтингу популярності сервісу iTunes. Девід Шеллі, представник видавництва, яке випустило книжку, підтвердив, що його компанія видасть додатковий наклад роману, однак не назвав точної кількості додаткових примірників.
Речник мережі книжкових магазинів Waterstones назвав події довкола роману “Зозуля гукає” “найкращим актом літературної містифікації, відтоді як виявилося, що в 1980-х Стівен Кінґ писав під псевдонімом Річард Бахман”.
Фіктивний автор роману, Роберт Ґелбрейт, за легендою, у минулому працював слідчим Королівської військової поліції, у 2003 році звільнився зі збройних сил і перейшов на роботу у цивільну службу безпеки. Очікується, що наступна книжка Ґелбрейта побачить світ наступного року.
До речі, викрити пані Роулінґ допоміг професор Оксфордського університету, експерт у сфері комп’ютерної лінгвістики Пітер Міллікан. Він розробив програму для аналізу та порівняння текстів і зіставив за її допомогою роман “Зозуля гукає” з попередніми творами письменниці, “Несподіваною вакансією” та “Гаррі Поттер і смертельні реліквії”, а також книжками кількох інших британських письменниць. Досліджувалися такі параметри текстів як довжина слів, речень та абзаців, частота вживання конкретних слів й особливості пунктуації.
При цьому найбільше значення надавалося особливостям вживання службових слів та довжині речень у досліджуваних текстах. Пан Міллікан сказав, що ці параметри, з одного боку, залишаються неусвідомленими самими авторами романів, але з іншого – є досить характерними для всіх їхніх текстів.
“Результати переважної більшості цих порівнянь показали, що новий роман є ближчим до “Випадкової вакансії” та “Гаррі Поттера і смертельних реліквій”, ніж до шістьох книжок інших трьох авторів”, – каже науковець.
Улюблений сайт літературної критики
