Павло Лозинський. Акме

Поділитися
Tweet on twitter
Павло Лозинський. Акме. — Львів: Паіс, 2013
Павло Лозинський. Акме. — Львів: Паіс, 2013

Акме у перекладі з давньогрецької озна­чає «вершина», «вістря». Поняття викорис­тову­ють у психології для характеристики макси­мального всебічного піднесення ін­ди­віда, а та­кож у меди­цині на позначення критичного періоду розвитку яко­гось за­хворювання.

«Акме» – це дванадцять, здавалось би, не пов’язаних і, водночас, тісно споріднених між со­бою історій, герої яких вирвалися за рам­ки «пра­вильності» і соціальної впоряд­ко­ваності, заблу­кав­ши у власній, індиві­ду­аль­ній реаль­нос­ті. Кружля­ючи серпан­ти­на­ми своєї пси­хіки, слизькаючись і шпор­та­ю­чись, персона­жі розповідей врешті опи­ня­ються на вер­ши­ні. Тільки у когось це – пік радості, а у ко­гось – кратер відчаю.

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики