Наприкінці березня в італійському місті Болонья відзначали 50-річний ювілей найвідомішого книжкового ярмарку дитячої книжки. Відзначали не лише в павільонах, де відбувається сам ярмарок, а й у книгарнях, музеях, бібліотеці і в Болонському університеті. Масштабність цієї щорічної події, інтерес до неї та статус у професійному середовищі дають нині змогу цілому місту позиціонувати себе як «Місто дитячої книжки», а його меру – пишатися званням Duccio Campagnoli (почесний глова BolognaFiere). В чому секрет молодості та квітучості гранд-сеньори Болоньї-Ф’єре? Напевно, крім власне ярмарку, щось є в тутешній атмосфері: вона якась святково-піднесена, а зустрічі та перемовини проходять хоч і по-діловому, але без зайвого педантизму. Книжки книжками, але нікуди не подінешся від італійського вина, прогулянок під аркадами, смачнючої лазаньї і магії оргáну в базиліці Сан-Петроніо. І все це – теж смак Болоньї.
З одного боку, помпезне святкування ювілею книжкової ярмарки в кризовий період може здатися бенкетом під час чуми. Ринок книжок для дітей та юнацтва, який становить 14,1 % загального книжкового ринку Італії зазнав впливу економічної кризи – продажі наприкінці 2012 року скоротилися на 6 % (дані зі звіту Італійської асоціації видавців за 2012 рік, www.aie.it). У 2012 році в Італії побачило світ 5,164 нові видання для дітей та підлітків. З іншого боку, італійський ринок дитячої літератури є найуспішнішим сектором у міжнародному плані: кількість видань, права на які продано поза Італією, постійно зростає: у 2011 році на кожні три «імпортовані» книжки припадало чотири «експортовані». І в цьому процесі Болонський книжковий ярмарок відіграє важливу роль.
За кризових умов італійські видавці активно переходять на електронний формат: кількість книжок у форматі PDF та ePUB, доступних у інтернет-магазинах зросла цього року, порівняно з минулим, на 84 %. Болонська книжкова виставка чутливо реагує на нові тенденції, і нові книжкові формати зокрема. В цьогорічній експозиції було виділена окрема частина павільйону для видавництв електронних книжок, на спеціальному майданчику у Digital Cafe представляли й обговорювали новинки, а серед категорій, у яких розглядали й нагороджували книжки, була й спеціальна для електронного формату – BolognaRagazzi Digital Award. Перемогу в ній отримала книжка мадридської компанії «Dada», яка називається «Чотири маленькі куточки». Представники компанії презентували свій продукт не як цілковиту заміну традиційній книжці, а швидше, як додаток-гру: «інтерактивні книжки більш динамічні, ніж друковані. Вони дозволяють створювати історію, з якою можна грати. Ми вже мали досвід конвертації друкованої книжки в електронну й адаптації до електронного формату ілюстрацій художників, але зараз проектували і розробляли все зразу під електронний формат – анімацію з простими формами для молодшого читача та інші інтерактивні цікавинки».
Швеція. Довга панчоха ідей для промоції читання
Швеція була почесним гостем цьогорічного ярмарку в Болоньї. Оформлення експозиції в центральному холі, де зазвичай представляє себе країна-гість, ще раз засвідчило схильність шведів до цікавого дизайну.
На зустрічі, присвяченій проблемам популяризації читання та літератури серед дітей, своїм досвідом ділилися видавці та бібліотекарі зі Швеції й Італії. Пані Кей Корнеліуссон із департаменту мистецтва та культури Шведської ради мистецтв розповіла про методи промоції книжки серед дитячої та підліткової аудиторії, які підтримуються на державному рівні: веб-сайт «Дитяча бібліотека» (соціальна мережа та он-лайн каталог даних про всі дитячі книжки, крім підручників). Доступ до віртуального каталогу дає змогу створювати власний рейтинг книжок та писати відгуки. Кожен житель Швеції у віці до 19 років може стати членом Дитячого книжкового журі, яке через інтернет-голосування щороку обирає найкращі книжки в різних жанрах та для різних вікових груп. Цей рейтинг вважається одним з найавторитеніших у шведському книговиданні, а дітей заохочують ставати його експертами й дарують за це подарунки – книжки, або візит до їхньої школи відомих авторів і художників.
Шведи вирішили використовувати в бібліотеках й інші форми мистецтва для зацікавлення дітей літературою. «В молодшій школі ми використовуємо літературу для того, щоб навчитися читати і писати, але бібліотеки можуть бути місцем вільним і неформальним» – говорить Кей Корнеліуссон. Звісно, публічні бібліотеки співпрацюють зі школами, але є певною альтернативою з індивідуальним підходом до кожної дитини та великою увагою до дизайну інтерєру. Тут проводять гуртки з обговоренням книжок, співають, ставлять вистави, малюють, займаються кулінарією та музикою. Найяскравішим прикладом таких закладів, є бібліотека TIOTRETTON у Стокгольмі, творчий простір лише для дітей віком від 10 до 13 років.
Здавалося б, за такої ситуації, та ще й за умов чинності закону про авторські права не лише де-юре, але й де-факто, шведам було би гріх скаржитися. Проте на круглому столі зі шведськими письменниками та ілюстраторами виявилося, що вони насправді не отримують того фінансового зиску від творчості, який би їх задовольнив, навіть, якщо регулярно видаються. «Якби не державна підтримка та культурна політика, ми би взагалі не змогли забеспечити себе, – розповів Леннарт Енг з Асоціації шведських ілюстраторів. – Добре, що у нас є система, за якою автору, перекладачу та ілюстратору сплачується компенсація за позичання їхніх книжок у публічних чи шкільних бібліотеках і вона становить 14 % із кожного такого позичання, але загальна сума вираховується в кожному випадку індивідуально. Фінансування здійснюється за рахунок держави, а регулює все Шведський фонд авторів». Цікаво, чи пройшли би тест на виживання шведські автори, опинившись в наших умовах…
Прима дитячої авторської книжки
Цього року в Болоньї традиційно нагороджували найкращі друковані дитячі видання зі всього світу в різних категоріях: fiction, non-fiction, new horizons та opera prima.
Вже вдруге отримала нагороду за свою книжку польська авторка і художниця Івона Хмєлевська. Її філософська оповідь «Очі» про можливість чи неможливість бачити розгортається повільно, делікатно обігруючи властивості людського зору, уяви та здатність відчувати оточуючий світ. Іноді ми бачимо зовсім не те, що є насправді. Двоє очей із отворами повторюються на кожній сторінці книжки, але якщо картинка в них виглядає як справжні очі, то перегортаючи її, ви бачите зовсім інше зображення. «Деякі люди не вміють бачити, навіть якщо мають очі. Інші не отримали такого подарунку, як очі, або втратили його. Та ми можемо в будь-якому разі бути щасливими через те, що живемо. Незалежно від того чи маємо зір, чи ні» – каже Івона в своєму творі.
Протягом останніх девяти років художниця співпрацювала з п’ятьма корейськими видавництвами, в яких вийшло двадцять її книжок. Одна з них, «Абетка зі змістом» отримала Золоте яблуко у 2007 році (нагорода Братиславської бієнале ілюстрації), а інша, «Будинок душі: Маум» – нагороду на Болонському ярмарку 2011 року в категорії non fiction. У Польщі найвідомішим виданням Івони є її авторська книжка «Щоденник Блумки» про педагога та засновника сиротинця Януша Корчака. Хоча першими, хто зацікавився і видав «Щоденник», були німці, а вже пізніше книжка побачила світ на Батьківщині Івони, а також в Ізраїлі, Японії, Франції та Південній Кореї.
Івона розповідає, що пропонуючи книжку видавцеві, вона завжди показує цілісний проект, а не просто ілюстрації. На її думку, важливо самому побудувати оповідь, і це допоможе видавцеві вирішити що він хоче, а що ні. «В Польщі нагорода іноді впливає на тиражі та зацікавленність, але не завжди. – констатує Івона. – Мою книжку, яка була відзначена в Болоньї два роки тому («Будинок душі: Маум», видавництво Changbi, Корея) європейські видавці не сприйняли, це така дуже корейська книга, специфічна. Права на неї продали лише в Японію і Тайвань. Нова ж книжка більш універсальна, нею, наприклад, вже цікавилася Франція і думаю, що Європі вона буде близькою».
Художники дитячої книги в Болоньї
Окремою виставкою в Болоньї вшановують творчість відомих художників книги. Цього року тут вітали Петера Сіса, одного з найцікавіших особистостей в сучасній книжковій графіці. Ось лише деякі факти з його біографії: народився в Празі у родині художників, навчався якийсь час у класика чеської ілюстрації та мультиплікації Іржи Трнка, потім подався до США, де працював як мульплікатор, а однією з перших робіт в цьому жанрі був фільм про Боба Ділана для MTV. Той, хто їздив в нью-йоркському метро, можливо, згадає його декорації для станції 86th Street Lexington Avenue , де художник, представив місто, що ніколи не спить, у вигляді ока, або його постери з картою Манхеттена-кита у вагонах метро. Петер займався і журнальною графікою, співпрацюючи з Time, Newsweek, Esquire тощо.
Але головні свої твори Петер створив у жанрі книжкової графіки, більшість яких і показали в Болоньї: це ілюстрації до видань «Три золоті ключі» (книжка про Прагу, яку він створив, ностальгуючи за рідним містом, живучи у Нью-Йорку), «Зірковий посланець» (книжка про Галілео Галілея, натхнення для якої Петер отримав у флорентійському музеї присвяченому астроному), а ще «Стіна. Зростаючи за залізною завісою». Цю ілюстровану історію про те, як це – зростати в країні, де немає свободи, Петер розповів передусім своїм власним дітям, народженим в Америці. Позбавлена депресивності, вона розкриває екзотичні для більшості західних сучасників картини з життя за залізною завісою: про черги за продуктами, комуналки та різні заборонені радощі, як от музика Бітлз. Вацлав Гавел свого часу сказав про цю книжку так: «Найбільше в цій книжці йдеться про прагнення людини жити в свободі, її має прочитати кожен, хто вважає, що його свобода – це щось невід’ємне».
Україна: про враження від Болоньї з перших вуст
Вперше за 50-річну історію престижної дитячого книжкового ярмарку Україну на офіційному рівні представили київське видавництво «Грані-Т» і львівське «Видавництво Старого Лева». А на виставці ілюстраторів засвітилися роботи художника Олега Петренко-Заневського.
Видавці, презентуючи Україну в Болоньї, взяли на себе культуртрегерську місію, і сподіваються присутністю на такій вагомій виставці нанести й нашу країну на карту світового дитячого книговидання. Мар’яна Савка позитивно оцінила участь видавництва у ярмарку: «Виставка для нас була джерелом натхнення, цінної інформації, важливих контактів і потенційних контрактів. Старий Лев не залишився непоміченими: до нашого стенду підходили видавці, художники, друкарі з різних країн. Ми отримали багато позитивних відгуків про наші книги та конкретних пропозицій співпраці».
«Видавництво Старого лева», яке має в Україні ексклюзивне право на видання всіх творів Туве Янсон про мумі-тролів, наступного року святкуватиме разом з усіма прихильниками 100-річчя від дня народження всесвітньовідомої письменниці та ілюстраторки. А поки, у Болоньї, пані Мар’яна Савка з колегами зустрічалася з давніми партнерами — фінським видавництвом Shildts, з представниками компанії Moomin characters, а презентація подій ювілейного року надихнула «Видавництво Старого Лева» відзначити ювілей Туве Янсон і в Україні.
«Видавництво «Грані-Т» на ринку України працює 7 років, і за цей час ми відвідали кілька міжнародних виставок у складі українських делегацій, у тому числі й державних, — говорить головний редактор видавництва «Грані-Т» Олена Мовчан. — Однак про організацію поїздки на Болонську книжкову виставку, яка для дитячих видавців є найцікавішою в усіх сенсах, на жаль, у нашій країні на офіційному рівні не йдеться. Тому ми з «Видавництвом Старого Лева» зважилися зробити це самі. Нам це цікаво, адже свіжий ковток повітря ще нікому не зашкодив, – хоча підготовка до виставки, як і сама участь у ній, скидалася на екстремальну пригоду. Ми маємо все для того, щоб гідно представляти українське дитяче книговидання за кордоном».
Поділилася враженнями від ярмарку і Поліна Лаврова, директор київського видавництва «Лаурус», яке цього року ще тільки запускає дитячу серію, зокрема вперше видає в перекладі українською «Три історії» Умберто Еко з ілюстраціями класика італійського абстракціонізму Евґеніо Кармі: «Ярмарок вражає різноманіттям дизайнерських рішень для дитячих книжок. Зацікавленість європейської публіки цими книжками може надихнути будь-якого видавця дитячої літератури на довгу та кропітку роботу над кожної новою книжкою. Одним з найцікавіших організаційних моментів виставки є те, що головного читача літератури на виставку не пускають. Однак в центральних книгарнях книжки продавались з першого ж дня, хоча й не до останнього. І той хто ловив гав, або не повірив у величезний попит міг почути: “Ну що ви! Все вже продано!” Читач тут має унікальну можливість дізнатися про ті книжки, які вийдуть тільки у 2014 році, видавець може придбати на них права, але найбільш вільно в Болоньї відчуватиме себе ілюстратор».
Що ж, навіть якщо прориву України в Болоньї поки що не відбулося, тішить, що наші видавці нарешті протоптали собі шлях на найпрестижніший ярмарок дитячої книжки і відкрили його потенціал для розвитку українського дитячого книжкового ринку. А Болонья залишить посмак у вигляді свіжих і цікавих видань на наших книжкових полицях.
50 років Болонському книжковому ярмарку дитячої книги
