Не минуло й тижня після церемонії нагородження «Золотих письменників України», як нас покинув один iз них. Як повідомляє “Україна молода”, Іван Іванович Білик помер у ніч на 27 листопада. Йому йшов 83–й рік. В останні роки письменник хворів, нічого не бачив і спілкувався з друзями лише по телефону. «Швидше за все, просто не прокинувся. Родичі знайшли його вранці. Зараз триває експертиза, тому не відомо, коли відбудеться похорон», – розповіли у Спілці письменників.
Іван Білик (народився 1 березня 1930 року, Градизьк, Глобинський район, Полтавська область) – український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії (1991 рік) та Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року (твір «Не дратуйте грифонів», 1993). Автор десяти романiв, зокрема сенсаційних українських історичних романів радянських часів – «Меч Арея» (1972) і «Похорон богів» (1986). Обидві книги відразу стали бестселерами. Втім, «Меч Арея» невдовзі заборонили за вказівкою ЦК Компартії України – за «неправильне трактування історії», вилучили з бібліотек, а нерозпродані примірники – з книгарень (встигли знищити 5 тисяч примірників із 65-тисячного накладу). Письменника примусили звільнитися з роботи в редакції газети «Літературна Україна». Відтак три з половиною роки «носій» «меча Арея» був безробітним і лише 1976 року вдалося влаштуватися в редакцію часопису «Всесвіт» на вакансію «секретар–друкар», хоч, звісно, займався там Іван Білик літературною справою. Письменника надовго позбавили права друкуватись, цькували в пресі. Але його книжка в СРСР поширювалася «з рук у руки», була перевидана за кордоном — у Канаді, Америці, Великій Британії і дотепер витримала 15 перевидань.
«ЛітАкцент» висловлює щирі співчуття рідним і друзям письменника. Про похорон і прощання з Іваном Біликом буде повідомлено додатково.
Улюблений сайт літературної критики
