“Будь-які мемуари — проституція” – заявив Ассанж, прочитавши рукопис ініційованої ним книжки. Попри те, що Ассанж розірвав угоду з видавцями, книжка вийшла друком у форматі неавторизованої біографії — відтепер і українською!
Неавторизована автобіографія — це розповідь одного з найрезонансніших борців за відкритість та доступ до інформації. Ассанж описує своє життя, а також ідею, зародження та діяльність інтернет-ресурсу Wikileaks. У додатку подаються найвідоміші витоки, що публікував ресурс.
“…Батьки мали ту мудрість, яка була не надто типовою для Квінсленду, особливо за межами спільноти хіпі. Моя мама позувала художникам і грала на сцені, разом з батьком вони робили декорації та читали книжки. Деяким людям здавалося, що так жити не можна, думаю, це було моє перше знайомство з упередженням…”
«… Ми маємо відповідальність перед знанням та обов”язок перед інформацією. Ось чому ми любимо наші бібліотеки. Але за цифрової доби ми маємо також розуміти, що на нас лежить обов”язок використовувати нашу технологію в боротьбі проти тих, хто хотів би утримувати знання та інформацію у таємниці. Ми не можемо довіряти самим газетам, бо вони знов і знов виставляють себе водночас цензорами і партизанами…”
“… Ми мали активістський досвід і бажання боротися з владою. У нас не було офісів, але були лептопи і паспорти. Ми мали сервери у різних країнах. Ми знали, що станемо найбільш безпечною платформою для викривачів сильних світу. Ми були винахідливими. Ми сповідували власну філософію. Гра почалася. Я зареєстрував домен Wikileaks.org 4 жовтня 2006 року…”
Джуліан Ассанж — головний редактор Wikileaks. 2010 року переміг в рейтинзі журналу “Times” та “Le Monde” “Людина року за вибором читачів” та виборов Сіднейську премію миру. У лютому 2011 року його організацію Wikileaks номінували на Нобелівську премію миру після публікації трьох найбільших в історії витоків таємної інформації: афганських воєнних щоденників, іракських військових протоколів та Кейблгейту.
Улюблений сайт літературної критики
