Адже осінь – щедра. І не лише на барви, смаки та запахи, а й на враження, відчуття та помисли. Вересень-листопад – найгарячіша пора в книжковій сфері: зазвичай саме на цей час припадають не тільки найгучніші книжкові прем′єри, а й відбувається вручення найпрестижніших світових премій: Нобелівської, Букерівської та Гонкурівської. Книголюби збирають книжкові врожаї року.
У середині жовтня Шведська академія оголошує результати найпрестижнішої світової премії – Нобелівської. Цьогоріч рішення Нобелівського комітету в галузі літератури викликало бурхливе обговорення. І не лише тому, що фаворитами премії до самісінького оголошення вважали японця Харукі Муракамі, канадійку Аліс Мунро й американця Філіпа Рота, а й те, що перемогу вперше здобув «офіційний» письменник КНР Мо Янь. Довгими зимовими вечорами буде час поміркувати над таким рішенням Нобелівського комітету: літературознавцям (зокрема, з′ясувати всі особливості «галюцинаторного реалізму»), і політологам (адже досі Нобеля вручали китайським дисидентам: Гао Сінцзянь – з літератури (2000) і Лю Сяобо – премію миру (2010); натомість цьогорічний Нобель викликав багато дискусій, особливо зважаючи на загальновідому заполітизованість премії). Для «ЛітАкценту» першими міркуваннями вже поділився Олег Шинкаренко у статті «Бірманський гнучкий ніж Мо Яня».
Британський Букер також підкинув поживи для розуму: цьогоріч було вдруге нагороджено письменницю Гіларі Ментел (до слова, вона стала першю жінкою, двічі відзначеною Букерівською премією). Два її «букерівські романи» – це дві частини незавершеної історичної трилогії (перша частина «Вовчий зал» (2009), друга – «Внесіть тіла» (2012)) про Томаса Кромвеля. Про перші відгуки відомих літературних критиків, рецепції та міркування плануємо розповісти наступного тижня на сторінках сайту.
Наприкінці жовтня буде оприлюднено найкоротший список претендентів на Гонкурівську премію, а в перший понеділок листопада названо її лауреата. Цьогорічним фаворитом премії вважають письменника Васіліса Алексакіса з романом «Грецька дитина». Чи буде виправдано горизонт читацьких сподівань – про це дізнаємося найближчим часом.
Поки книгомани цивілізованих країн світу розмірковуватимуть над цьогорічними «кращими з кращих» у галузі літератури, українські реалії наштовхують на ще кілька тем до роздумів: «Чому ми цьогоріч знову опинилися на узбіччі світового літературного процесу?», «Чому українською не перекладено жодного роману з короткого списку Бекера чи Гонкура, а Нобелівський лауреат представлений лише одним оповіданням у журналі «Всесвіт» 2010 року?», «Чому зазвичай російська мова стає посередником у нашому намаганні ознайомитися зі світовим літературним процесом?» тощо.
Казково-кольорова осінь поволі згасає, попереду – зима, час спокою, прозрінь і роздумів. І, звісно, читання. Осінь книжкова вділила нам своїх найщедріших дарів – маємо що читати, думати, порівнювати й аналізувати. Чим, власне, плануємо ділитися й на «ЛітАкценті». Щедрих Вам дарів у всьому!
Ірина Троскот,
головний редактор сайту
Народилася 1981 року в Івано-Франківську. Закінчила Національний університет імені Тараса Шевченка. Працювала у пресі й книжкових видавництвах. Від 2012 р. - головна редакторка сайту "ЛітАкцент"
