ХІХ Форум видавців: премії, ювілеї й передчуття Януковича

Головною публічною новиною ХІХ Львівського Форуму видавців, хоч як це й прикро, стала новина політичного характеру, а саме оголошення намірів керівництва Форуму та Львівської облдержадміністрації просити Януковича про патронат. Багато хто вважав це лише чутками, проте на сайті Форуму є відповідна офіційна інформація. Якщо намір утілиться, Львівський форум—2013 збирається проігнорувати, наприклад, Юрій Андрухович, про що він уже встиг заявити.

Втім, на самих заходах, що відбувалися у Львові починаючи від середини минулого тижня, цей гіркуватий політичний присмак не відчувався. Все було як завжди: натовпи людей на книжковому ярмарку, незліченна кількість літературних, літературно-музичних та ще літературно-всіляких заходів по книгарнях, бібліотеках, музеях і кнайпах, купа читачів та авторів із різних міст і країн.

Однією з найочікуваніших подій для господарів Форуму, книговидавців, безперечно, було нагородження переможців конкурсу “Найкраща книга Форуму—2012”. Журі вирішило цьогоріч не вручати гран-прі, натомість, відзначило 18 найкращих книжок. Художня література представлена в цьому списку такими виданнями: серія “Українська Поетична Антологія” від “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” (Ліна Костенко, Тарас Мельничук), “Нью-Йоркська група: антологія поезії, прози та есеїстики” від “Піраміди”, “Повернення в Портленд” Григорія Гусейнова від “Ярославового Валу” та “Сто казок” за редакцією Івана Малковича (теж “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”). Відзнаки за внесок у розвиток українського книговидання та просування українької книги отримали письменник і видавець Василь Габор, Наталя Гузєєва (авторка “Капітошки” та “Петрика П’яточкіна”), видавництва “Темпора”, “Смолоскип”, “Ярославів Вал” і “Махаон-Україна”.

А найпомітнішою “світською” постаттю Форуму став, мабуть, письменник Дібісі П’єр (його псевдонім розшифровується як “Diry But Clean”). Не перша світова знаменитість, абсолютно невідома в Україн, але ефектний персонаж із добрим почуттям гумору та з постійною чаркою або пляшкою в руці, він виявився почесним гостем, опинився в центрі всіх піар-заходів, став бажаним відвідувачем безлічі вечірок і компаній. На його вечір у Театрі імені Леся Курбаса зібрався натовп, нездатний вміститися в приміщенні, а перший український переклад “Світло згасло в країні див” дуже активно розкуповували.

Українська VIP-персона, Оксана Забужко, презентувала свою нову книжку. Це збірка есеїв “З мапи книг і людей”. Література, мистецтво, кіно, географія, історія, люди, всі інші традиційні теми Оксани Забужко у фірмовому стильному виконанні — до уваги читачів.

Упродовж цілого Форуму старожили-автори і старожили-відвідувачі традиційно порівнювали його з Форумами попередніх років. Це стандартна розвага під час перебіжок з одного заходу на другий чи під час коротких обідів. Звісно ж, найчастіше гості вередують. Так і цього разу багато кому не подобалися неминучі програмні “накладки” (таку кількість акцій за кілька днів інакше, мабуть, не вмістиш — тому й виходить, що багатьом авторам доводилося «мати виступи у двох місцях одночасно»). Нерідко лунали думки про те, що 2012 року на акції та на книжковий ярмаркок прийшло менше людей, аніж раніше. Щоправда, скажімо, видавець Іван Малкович сказав, що виторги цьогоріч виросли.

А ось загальні враження від Форуму тих читачів, котрі приїхали на нього до Львова вперше, більш позитивні.

Настя Ільїна, історик (Білорусь): “Мене вразило, наскільки у Львові кав’ярні, театри та інші майданчики були заангажовані до Форуму. Не знаю, чия це заслуга, організаторів чи місцевої влади, але це було супер. Як на мене, події у програмі тематично були добре розставлені. Коли щось, наприклад, було тематично присвячено Шульцу, можна було логічно переходити з однієї імпрези на другу, нічого не гублячи. Амбітною була ідея провести цілонічні поетичні читання (“Ніч поезії та музики нон-стоп”). Я не вірила, що таке реально, але, як з’ясувалося, все втілилось. Видно, що сформувалося коло слухачів, які чекають на такі читання. Як білоруску мене приємно вразила кількість україномовної літератури, що у вас видається. Я розумію, що для вас цього мало, плюс вона дорожча за російськомовну, менш доступна, але в нас немає й такого”.

Тетяна Майборода, поетка (Київ): “Презентації та читання проходили у теплій дружній обстановці і на досить високому рівні. Єдине “але” – інколи збігалося одразу декілька заходів і було прикро, що потрібно робити складний вибір. Щодо формату: я би, мабуть, нічого не змінювала, єдине – якось постаратися розкидати в межах часу і простору заходи так, щоб глядачі могли відвідати якомога більше заходів, які їх цікавлять!”

Згаданому білоруською гостею Бруно Шульцу було присвячено до 120-річчя від його народження і 70-річчя від загибелі цілий окремий “підфестиваль” із назвою “Шульц-фест”. Серед інших його акцій була й презентація перекладу прози Шульца Юрієм Андруховичем.

Другим “ювіляром” Форуму-2012 став Григорій Сковорода. Від його народження виповнюється 290 років. Низка подій на цю честь (“Від Сковороди до Сковороди”) були присвяені літературі, філософії, музейній справі, бароковому письменству (з такими ексклюзивними заходами, як авторський вечір Валерія Шевчука та його лекція про творчість Сковороди). Кумедною виявилася освітня акція «Торбознавство імені Сковороди: торби у житті українських письменників» від Харківського літературного музею: присутні за вмістом торб, які їм давали, мали визначити, якому письменнику та історико-культурній епосі вони б могли належати.

І, нарешті, третім “покровителем” виявився поет-футурист Михайль Семенко. Цьогоріч йому, як і Шульцу — 120. З цього приводу в Україні весь рік тривають різноманітні заходи, присвячені і Семенку, і загалом авангарду в українській культурі ХХ ст. На Форумі це був вечір у “Кабінеті”, на якому поетка Любов Якимчук розповіла про цікаві маловідомі факти з біографії поета, а я, Олег Коцарев, прочитав тексти інших поетів-авангардистів, сучасників Семенка. Головному українському футуристові була присвячена і цьогорічна “Ніч поезії та музики нон-стоп”, що відбувалася в Театрі юного глядача (офіційну назву — Перший український театр для дітей та юнацтва — ніхто майже не використовував). Її розпочала Любов Якимчук із читання творів Михайля Семенка. Ніч поезії, як і всі останні роки, зібрала кількасот слухачів-глядачів, яким було важко вміститися в театрі і ще важче спокійно слухати. Як наслідок, дуже швидко акція перетворилася на вельми анархічну, зате “атмосферну” тусовку, що вкрай дивувало іноземців (і не лише білоруску Настю): мовляв, як може бути, щоб стільки людей цілу ніч хотіли слухати поезію?

Серед молодших поетів новими книжками відзначилися Остап Сливинський, Дмитро Лазуткін та Андрій Любка. Їхні збірки видав фестиваль “Meridian Czernowitz”. А інший помітний поет-”двотисячник” Павло Коробчук дебютував у прозі.

А “Смолоскип” у львівській книгарні “Є” представив електронну альтернативу книжковій поезії — відеоантологію “Римовані міста”, збірку відеороликів, у яких сучасні українські поети, що дебютували після 1991 року, декламують на камеру свої вірші. Присутні побачили дуже різноманітні зразки кліпів, знятих у так само різній обстановці: від дворів, обмальованих графіті, до старосвітських побілених хат і чорних весняних городів. Також прочитали вірші такі автори, як Богдан-Олег Горобчук, Юлія Стахівська, Вано Крюгер, Ніна Кур’ята, Оксана Васьків. “Смолоскип” не відмовився й від традиційного книжкового формату, представивши в Музеї етнографії вибрані твори Богдана-Ігоря Антонича.

Найбільш помітною іноземною делегацією, крім уже звичних росіян, стали скандинави. Так, вірші нобеліанта, шведа Тумаса Транстрьомера декламував під час музично-літературного вечора його друг, драматург Лейф Ульссон. А норвезький поет і прозаїк Гюнстейн Бакке, виступав у тандемі з Остапом Сливинським. Він лише нещодавно дебютував як поет, хоча як романіст уже давно відомий. Його поезія видається, як на перше ознайомлення, медитативною і витриманою. Бакке — ініціатор створення поетичної антології, в яку норвезькі поети подали свої вірші, написані під важенням від нещодавних терактів Брейвіка.

Досить цікаву ізраїльську програму запропонувало “Фоліо” – переклади Меїра Шалева, Шмуеля Агнона, Амоса Оза та перевидання Володимира Жаботинського.

На Львівському форумі цьогоріч вручали не лише премії за кращі книжки, а й інші відзнаки. Наприклад, Чеський центр відзначив перекладачів із чеської в двох номінаціях: у прозі треба було перекласти оповідання “Úchyl” Ірени Доускової та кілька віршів Ладілсава Дворжака. У прозі перемогла Ірина Забіяка, у поезії — Тетяна Савченко. Визначили й переможців “Молодої Республіки Поетів”. Тут лідером стала 21-річна львівська поетка Наталя Єрьомнеко, студентка журналістики Українського Католицького Університету. До кінця 2012 року Форум видасть книгу її віршів. І, нарешті, контраверсійна премія імені Олеся Ульяненка. Її заснували Володимир Сергієнко (відомий в Україні головно за книжкою “Письменники про футбол”) та Євгенія Чуприна. До журі, крім організаторів, увійшли Сергій Жадан, Лесь Подерв’янський та Сергій Пантюк. Переможця оголошували в останній день, у втомленому театрі “Воскресіння”, у супроводі декларацій про необхідність письменницького нонкомформізму та “позитивної асоціальності”, адже саме так безперечно можна схарактеризувати письменницьку діяльність покійного Олеся Ульяненка. За рішенням журі, премію дістав Володимир-В. Вакуленко, що викликало дуже різні реакції — від втіхи з приводу того, що “альтернативний”, “шорсткий” автор отримує приз і гроші (5000 гривень), до висміювання цих результатів як “підтримки літературного трешу”.

Так чи інак, Форум закінчився, а «хай живе новий Форум!» звучить не без тривожної нотки, як і майже все, що в нинішній Україні перебуває поза ідеальним світом власне літератури й мистецтва (у такі часи розумієш, наскільки він справді ідеальний!). Як саме дозволять і чи дозволять його провести економічні та політичні катаклізми? Чи задовольнятиме авторів і читачів надалі старий формат акцій? Зрештою, кожен виклик і загроза – це завжди ще й шанс, на використання якого й сподіватимемося.