Спортсмен із Маркуса Сімонсена нікудишній. Коли йому доводилось швидко бігати, довго стрибати чи підіймати щось важке, тіло в нього робилося, наче ватяне. Його страшили уроки фізкультури не лише тим, що треба було бігати в шортах і весь час отримувати межи очі м’ячем, а ще й через те, що треба було переодягатися, а однокласник Райдар тоді порівнював свої м’язи на руках із Маркусовими. Райдар тягав залізо, і все більше й більше накачував м’язи. Маркус анічогісінько не тягав, і складалось враження, що його м’язи дедалі меншали. І от тепер Маркус захищає честь своєї команди у тренувальному футбольному матчі. Саме так, Маркусові випали чергова спортивна халепа і, звичайно ж, чергова любовна пригода.
Читайте також інтерв’ю з письменником: Клаус Гаґеруп: «Я залюбки відвідав би Україну…».
Улюблений сайт літературної критики
