«Тяжіння» Альбіни Позднякової — це книга, схожа на кошик для шиття, де переплутано різнобарвну пряжу, шерехаті слова змотано у клубки, на кінцях речень зав’язано вузлики на пам’ять, несподівані голки встромлено у серцевину тексту. Ці поезії беззахисні й сильні водночас — власне, й сильні своєю беззахисністю. Вони вимагають від читача ніжності й уважності — їхні тонкі ребра світяться під шкірою: діти-драже, міста-намистини випорснуть з рук, якщо не прийняти їх голо і з любов’ю. Ця книга віршів схожа на коробку старих м’яких іграшок — ось ведмедик без лапи, ось зворушлива вланосноруч пошита лялька — і там, на дні (дочитай до дна!), ховається твоя особлива, твоя улюблена іграшка, про яку забув і яку — раптом, до болю — хочеться пригорнути.
Улюблений сайт літературної критики
