На три дні (27-29 квітня) Палац Мистецтв у Львові перетворився на вулик із безперервним рухом і метушнею, «гулом» від дитячих голосів і музики. Діти приходили сюди за розвагами, але не забували й про книжки.
Цьогорічний Львівський міжнародний дитячий фестиваль, що відбувся уже вшосте, у своїй програмі спробував поєднати, на перший погляд, «вічних конкурентів» — дитячу книжку і насичену розважальну програму, часто не пов’язану з книжкою взагалі. Ідея досить смілива, адже завжди є ризик, що ігри й веселощі перетягнуть на себе увагу малечі і книжка залишиться в тіні. Втім, якщо все добре продумати і грамотно спланувати, то конкуренти можуть стати навіть партнерами. Певною мірою фестиваль це підтвердив.
Як не загубити книжку
Цьогорічна програма розважальних заходів була більш ніж насиченою – в усіх залах палацу постійно щось відбувалося. На першому поверсі Палацу Мистецтв розташувався книжковий ярмарок, на якому можна було придбати книжкові новинки, проголосувати за улюблену книжку та взяти автографи в письменників. На другому відбувалися презентації, читання та зустрічі з авторами. У холі – уроки з брейк-дансу. А третій поверх – був заповнений різноманітними майстер-класами, рухливими іграми та фестивалем настільних ігор. Галасливі потоки дітей безперервно переміщалися Палацом Мистецтв, але найбільше малечі приваблював саме третій поверх, де можна було пострибати, побігати, потанцювати чи спокійно пограти в настільні ігри.
Про надзвичайну активність, що панувала в Палаці Мистецтв, свідчили і постійні оголошення про загублені фотоапарати, гаманці та батьків, які розшукували своїх дітей. Здавалося б, за таких обставин книжка мала вкривалась пилом десь на задвірках дитячої уваги. Але ні — організатори добре подбали, щоб такого не сталося. Дуже вдалою виявилась ідея з грою-конкурсом «Збирай слонів». Усе просто – за кожну відвідану презентацію чи майстер-клас, придбану книжку, голосування, огляд виставок чеської ілюстрації та арт-буків діти отримували від волонтерів наліпки з різнокольоровими слонами. Чим більше різноманітних наліпок – тим кращі призи можна було отримати. Акція виявилась напрочуд дієвою: втягнуті у пригоду діти були готові відвідувати все, що пропонувала програмка заходів.
«Книжкова» частина фестивалю також пропонувала відвідувачам чимало зустрічей із письменниками та презентацій новинок. Хоча, загалом, цього року гостей було менше, ніж минулого. З іноземних письменників фестиваль відвідала польська авторка Барбара Космовська, яка минулого року була почесним гостем, а цього – презентувала український переклад своєї книжки «Позолочена рибка». Новинка розрахована на підліткову аудиторію і розкриває складну тему смерті. Також до Львова завітала польська письменниця Малгожата-Кароліна Пекарська, чия книжка для підлітків «Клас пані Чайки» в українському перекладі побачила світ у харківському видавництві «Школа». Взяв участь у фестивалі й польський видавець та художник Артур Вабік. Він провів майстер-клас зі створення коміксів.
До слова, програма фестивалю майже не передбачала подій для підлітків, переважно – лише для малечі.
Конкуренти чи партнери?
«Я не знаю, чи брейк-данс спонукає дитину до того, щоб вона швиденько кинулась читати книжки, але якщо вона при цьому познайомилась із цікавим письменником, то це лише на користь. Дитина, яка розуміє, що вона задіяна в чомусь цікавому і несподіваному, буде на це відгукуватися, якщо це, звичайно, не силувано і не штучно», – вважає дитяча письменниця Леся Воронина. За її словами, цьогорічний фестиваль – це «дійство, де панує повна демократія і де кожен може себе виявити».
Загалом учасники фестивалю, зокрема і книжкового ярмарку, такий формат дитячого свята оцінили позитивно. Все ж таки розваги і веселощі приваблюють потенційних читачів і на сам ярмарок, а отже — знайомлять із книжками. До того ж, промоція сучасної дитячої книжки, як, власне, і сама дитяча книжка, вимагає все більшої динаміки і креативності, адже сучасним дітям формат традиційної презентації може видатися нудним.
«Зараз весь світ прямує до синтезу мистецтв; чим більше видів мистецтв об’єднується в якусь єдину візуалізацію, — тим вони дієвіші. Те, що Форум пішов шляхом поєднання ігор і книжок для залучення більшої кількості дітей – лише на краще. Дитина, яка прийшла на майстер-клас, можливо, побачить і купить книжку. Якби вона не прийшла, то і шанси купити книжку були би нульовими», – пояснює дитяча письменниця Галина Малик. Наша розмова з письменницею відбувалася під час презентації нової «Незвичайної книжки» письменниці. Видання зроблене у формі «безкінечної» книжки, книжки-гри – незвичної й оригінальної.
Про те, що дитяча книжка перестає бути просто книжкою, а переростає у форму дозвілля і це неминуче, говорить і письменниця Маріанна Кіяновська. На її думку, до таких змін потрібно ставитися «з повагою, спокійно і без страху».
«Якщо говорити з історичної і культурологічної точки зору, то дитяча книжка як факт з’явилася тоді, коли з’явилося уявлення про дозвілля. Це сталося недавно – 120-150 років тому. До того дитячої книжки фактично не було. Зараз змінюється уявлення про дозвілля і змінюється уявлення про дитячу книгу як таку. І напевне не випадково, що це відбувається одночасно. Зараз книга дуже часто стає формою дозвілля, але не в тому вимірі, який був раніше, а у вимірі інтерактивності, гри. Зрештою, сама навичка читання трансформується. Якщо раніше був один різновид читання, то зараз їх багато: аудіо-книга, Інтернет, паперовий носій…», – пояснює Маріанна Кіяновська.
Утім, дехто з видавців поділяє інакшу точку зору. «Я думаю, що надмір ігрових акцій і всіляких майстер-класів, не пов’язаних із книжкою, нічого не дають для продажу дитячої книжки. Класичні способи промоції книжок в усьому світі – це зустрічі письменників і видавців у дитячих бібліотеках, у школах, коли є безпосередній контакт із книжкою, автором, видавцем або з перекладачем. Бо на майстер-клас діти приходять щось зліпити, щось вирізати, помалювати і це ніяк не відбивається на те, що дитина схоче потім купити. Єдине, що разом із розвагою діти та батьки куплять книжки. Цей спосіб є швидше допоміжним», – уважає Анатолій Івченко, головний редактор львівського видавництва «Урбіно», яке, серед іншого, активно випускає українські переклади класики та новинок підліткової літератури.
Слон – за найкращу книжку
«Цікаво спостерігати, як діти блукають у цьому лісі книжок, гортають сторінки, вибирають, на яку книжку наклеїти слоника», – розповідає перекладач Володимир Чернишенко. Він стоїть біля стенду видавництва «Навчальна книга – Богдан», розташованого якраз навпроти «книжкового лабіринту» – простору, що складається з підвішених на кольорові атласні стрічки книжок. У цьому лабіринті приємно гуляти і розглядати новинки. Цікаво, що малеча голосує або за гарно оформлені книжки, які приваблюють своїми ілюстраціями, або за ті, які справді читала і вподобала – навіть якщо вони майже без картинок. Відтак, дехто забігає й одразу шукає свою улюблену книжку, а дехто довго блукає і вибирає, на яку саме наліпити свого слоника. За результатами такого голосування, зрештою, і було обрано три книжки-фіналісти, що набрали найбільшу кількість голосів і стали фаворитами своєрідного дитячого журі.
«Я думаю, що акція зі збирання слоників дуже допомогла поширенню книжки, тому що діти, захоплені тим, щоб зібрати слонів, заодно підхоплюють дуже багато цікавих книжок. Сьогодні просувати книжку як просто паперову цеглинку вже не актуально. Мені приємно спостерігати, що книжка не випадає з того контексту, в якому живуть сучасні діти», – пояснює В. Чернишенко. Поки ми спілкуємося, один з хлопчиків розглядає книжку, за яку проголосувало чимало дітей, а отже її обкладинка густо вкрита наліпками зі слонами. Трохи подумавши, малий починає… віддирати наліпки і клеїти їх собі в анкету – таке велике в нього бажання отримати приз.
Кому потрібне «Левеня»?
Цього року в рамках традиційної премії «Левеня» найкращі книжки обирало не спеціальне журі, а бібліотекарі та самі діти. Така інновація видається цікавою і корисною, насамперед, для видавців, адже, як говорять учасники фестивалю та бібліотекарі, спрогнозувати дитячий вибір майже неможливо. Тим цікавіше для видавців дізнатися результати голосування і спробувати зрозуміти, чим саме книжки-переможці так приваблюють дитячу аудиторію.
Втім, прийшовши на церемонію нагородження, можна було побачити… майже порожню залу. Лише перший ряд був зайнятий представниками видавництв. Усі інші, певне, вирішили обмежитися ярмарком, а не витрачати свій час на те, щоб дізнатися, що ж подобається дітям і які видання вони охоче беруть у бібліотеках по всій країні – від Львова до Донецька. Цей момент, м’яко кажучи, трохи розчарував.
Переможців премії «Левеня 2012» можна подивитися тут.
Усі фото Марії Семенченко
