Днями українські письменники повернулися з Книжкового Салону в Парижі (Salon du Livre), де вони офіційно, з презентаціями, побували вперше. Своїми враженнями від презентації української літератури в Парижі з «ЛітАкцентом» поділилися українські письменники Антон Кушнір і Лариса Денисенко.
«Цьогорічному «десанту» українських авторів на Salon du Livre передувала тривала підготовча робота, — розповідає письменник Антон Кушнір. — Візити видавців у рамках проекту «Більше країн – більше книжок», перемовини з агентами, візитами французьких видавців до Києва тощо. Поїздка письменників, звісно, є більш «медійною» подією, тому й привернула до себе таку увагу. Хочу зазначити, що книжкова виставка масштабу Salon du Livre направду вражає. І мова не лише про кількість учасників, продумано організовані стенди й відсутність штовханини за українськими мірками. У межах салону були майданчики для обговорення формату громадських бібліотек в інформаційну добу, ролі електронної книжки, виставці букіністики й графічних романів. Вразив потужний стенд французького телебачення та стенд радіо, на якому було організовано дискусійний майданчик, обговорення з якого транслювались в ефір. На тлі цього українські електронні медіа з приматом рейтинговості над якістю контенту виглядають справді провінційно».
На думку Кушніра, читацька аудиторія для української літератури у Франції – це українська діаспора. «Саме українці складали левову частку публіки на презентації та інших заходів, особисто я дуже вдячний їм за підтримку», — зазначає письменник.
Лариса Денисенко також повернулася з Салону в піднесеному настрої.
«Ця подія прокрутилася як кулька в руках, насичене-нашароване книжкове життя, коли кілька разів на день розповідаєш про себе та свої книжки, звикаєш це все чути французькою мовою; коли уривок з «Сарабанди банди Сари» французькою від Ірини Дмитришин звучить так природно, наче так його від початку було задумано, — ділиться враженнями письменниця. — Коли бачиш теплі очі українців Франції, які щоразу підтримували нас. Коли стрічаєшся очима з вивчаючими поглядами іноземних видавців, котрі уважно слухають, занотовують, пильнують. Від всього цього відчуття, наче ти або тебе запросили до танцю. І ти вже не стоїш біля стіни. Але яким буде той танець – не знаєш. І чи відбудеться він, — також не знаєш. Бо ще немає тактильності, ти її не відчуваєш, є тільки намір стати ближчими й зрозумілішими одне одному».
За словами Лариси Денисенко, про певні результати вже можна говорити; так, скажімо, планують перекласти англійською мовою твори кілької українських літераторів.
«Фактично, готується до підписання контракт із нідерландсько-британським видавництвом на переклад і представлення у країнах англомовного світу «Сарабанди банди Сари», — розповідає Денисенко, — так само розглядаються твори Ірен Роздобудько, Василя Шкляра, Тимофія Гавриліва. Українські книжки на радість нашим землякам у Парижі продаватимуться в російській та польській книгарні. Це початкові кроки, але чомусь радієш цьому як весняним первоцвітам».
Нагадаємо, що цього року вперше за історію Книжкового Салону в Парижі було офіційно презентовано сучасну українську літературу. Участь у презентації взяли українські письменники Марія Матіос, Тимофій Гаврилів, Лариса Денисенко, Євгенія Кононенко, Антон Кушнір, Ірися Ликович, Ярослав Мельник та Євген Положій.
Джерело: «ЛітАкцент».
Читайте також погляд Ярослава Мельника на Паризький Книжковий Салон: Україна в затінку.
Улюблений сайт літературної критики
