Поетична книга Юлії Скороди, маніпулюючи стеретипами поетичного тексту, усталеністю та втомленістю української поезії, зводить силу упередження нанівець, проте небезпечно балансує на межі поезії та своєрідної анти-поезії. Якась трешова потвора, яку ми називаємо Традицією, насувається з-поза тексту поетки, намагаючись втамувати свою спрагу завоювання, проте отримує всього лише насмішку. Сміх цей виражає себе через форму вірша поетки, соковиту мову та ліричність часто невпорядковану й таку, що доводить сама собою потрібність у сучасному просторі літератури (Юрій Завадський).
Книгу поділено на вісім розділів, які з різних ракурсів визначають стереотипність. Кожен розділ відповідно присвячений певній сфері буття, як ось: СтереоТипи і СтоЛиці, СтереоТипи і Коханці, СтереоТипи і ВиКлики, СтереоТипи і Дитячі уявлення тощо.
Улюблений сайт літературної критики
