Останнім часом в Україні мода на «фести». Був у нас «Мазепа-фест», нещодавно з’явився «Антонич-фест», а всіх дрібних заходів із цим таємничим слівцем у назві годі й перелічити. Поява чергового «фесту» нікого не мала би дивувати, але ж захід мав цікавинку – організатори присвятили його постаті англійського письменника Редьярда Кіплінґа.
Що загалом нам відомо про Кіплінґа? Усі в дитинстві читали його казки про Мауглі, а хто не читав – той бачив мультфільм. Багато кому відомі історії про кішку, яка гуляла, де сама знала, допитливе слоненя та інших кумедних персонажів. Люди з туристичним минулим, певно, пригадають гімн туристів «На далекій Амазонці», щоправда, не всі знають, що автор слів – саме Кіплінґ. Ото й усе. Хіба дехто може ще додати про те, що Редьярд був «імперіалістом», «расистом» і «співцем капіталістичного ладу».
Аж тут видавництво «Навчальна книга – Богдан» раптом організовує цілий фестиваль. «Головною нашою метою було розкрити українському читачеві Кіплінґа, яким він був – багатогранного, талановитого і стильного. Показати, що Кіплінґ – не лише блискучий дитячий письменник, але й чудовий поет, неперевершений новеліст», – розповідає один із організаторів фесту, перекладач Володимир Чернишенко.
Фестивалю, що відбувся у Вінниці 20 січня, передувала цікава промоційна програма. Минулої осені в кількох містах України (Львів, Київ, Бровари) і зарубіжжя (Перемишль) відбулися презентації нового видання творів Кіплінґа «Легенди з Книги Джунґлів» та аудіодиску з піснями на його слова у виконанні Сергія Василюка («Тінь Сонця»). Під час заходів гості не тільки мали змогу ознайомитися з нетривіальними казками, а й послухали живе звучання пісень. За два місяці до фестивалю розпочався конкурс дитячих оповідань «Легенди українських джунґлів». Закликаючи дітей писати про рідну природу, організатори ненав’язливо рекламували свій проект «Книги джунґлів». У Вінниці за підтримки агенції «РІА-новини» незадовго перед фестивалем розпочався конкурс дитячих малюнків за мотивами його творів (фінал – ще попереду). Промайнуло кілька ефірів, присвячених Кіплінґу й «Кіплінґ фесту» на українському радіо, виринули публікації-анонси у вінницькій пресі та газетах «День» і «Україна молода». Та попри всі приготування, інформаційний ґрунт у Вінниці виявився дещо непідготовленим. Деякі глядачі завітали, лише почувши зранку того ж дня по місцевому «Радіо Хвиля» ефір зі знаним перекладачем, учасником фестивалю Максимом Стріхою.
До речі, сам пан Стріха так пояснив обрання Вінниці як домівки фестивалю: «Приємно, що це відбувається не у столиці і не в одному з центрів рівня Львова, Харкова чи Одеси, а в місті, яке теж має всі підстави претендувати на помітне місце на культурній карті країни».
Першим заходом «Кіплінґ фесту» була зустріч у «Домі Книги», анонсована як прес-конференція. Із журналістами й читачами спілкувалися організатор Володимир Чернишенко, куратор конкурсу «Коронація слова» Юлія Джугастрянська, перекладознавець і перекладач Максим Стріха й перекладач Наталія Дьомова. Учасники згадали про нові й старі переклади Кіплінґа українською, поговорили про новинку від видавництва «Навчальна книга – Богдан» (книга + аудіодиск) та, звичайно ж, про «Кіплінґ фест». Зливу оплесків на першому заході того дня зірвав Максим Стріха, який блискуче прочитав «антифеміністичного» вірша Кіплінґа «Вампір» у власному перекладі.
А вже за три години в іншій вінницькій книгарні – «Є» – розпочався наступний захід, ідеологом і розпорядником якого був Олександр Вешелені. Нове приміщення книгарні на вулиці Соборній заледве вмістило всіх охочих послухати гостей, яких цього разу було куди більше. На цій зустрічі йшлося насамперед про книги письменника, що вже вийшли українською і є у продажу. Перекладачі ознайомили читачів зі своїми перекладними «дітьми», а музиканти одразу ж виконували тематичну пісню. Першу збірку поезій англійського автора українською мовою представляв Максим Стріха, а бард Кирило Булкін виконав під гітару пісню «Якщо (Синові)» в перекладі Василя Стуса. Наталія Дьомова й співачка-бард Юлія Броварна представили книгу «Такі собі казки» та її аудіоверсію. Наталія Тисовська розповіла про «Мауглі», до якого вона перекладала вірші, а співачка з Києва Атанайя заспівала «Ловецьку пісню Сіонійської зграї». Насамкінець перекладач Володимир Чернишенко та рок-музикант Сергій Василюк у вже звичному тандемі ознайомили гостей із «Легендами з Книги Джунґлів».
Обговорення й запитання із залу тривали так довго, що початок завершального концерту, запланований на п’яту, затримався на 10 хвилин. Утім, глядачі не нудьгували: у вестибюлі лялькового театру «Золотий ключик», де мав відбуватися концерт, працівники «Дому Книги» влаштували імпровізовану ятку з книгами Кіплінґа. Можна було не лише придбати нові видання й аудіодиски, а й узяти автографи в перекладачів та виконавців.
Нарешті, ведучий Кирило Булкін оголосив про початок дійства й насамперед запросив на сцену молодь. Вихованці літературної студії «Інверсія Серця» потішили публіку власними віршами, навіяними творчістю англійця. Після їх виступу глядачі чекали на обіцяну дитячу програму Юлії Броварної за книгою «Такі собі казки», однак їх спіткало розчарування. Юля, яка була присутня в залі, тепло привітала аудиторію, але співати – за станом здоров’я – не змогла. Звісно, не варто звинувачувати організаторів у цьому першому за день серйозному проколі, але слід визнати, що концерт таки багато втратив без дитячого блоку. Батьки, які прийшли з маленькими дітьми, та й самі діти, були розчаровані, адже далі в концерті лунали «дорослі» пісні й тексти, між яких лише зрідка проскакували дитячі.
Одначе старші діти й дорослі в залі мали нагоду спостерігати по-справжньому нетривіальний концерт. На початку співачка Атанайя виконувала пісні про джунґлі на переклади Леоніда Солонька й Наталі Тисовської (Наталя зачитувала між ними майстерно дібрані інтермедії), а також філософську пісню «Трони, держави світу» й пронизливу «Мати моя» (переклав Євген Сверстюк)…
Максим Стріха вийшов на сцену під бурхливі оплески – перед тим ведучий розповів про нього одну таємницю. Виявляється, пан Максим як дві краплі води схожий на Кіплінґа! Мабуть, тому знаменита балада «Схід і Захід» у його вустах звучала особливо сильно. Завершивши виступ, перекладач у відповідь запросив на сцену Кирила Булкіна в новій іпостасі – співака-барда. Той проспівав для ширшого загалу «Якщо», а тоді ще виконав кілька власних пісень, на які публіка зреагувала бурхливими оваціями.
А відтак розпочалася, мабуть, найбільш зворушлива частина концерту. На сцену вийшли юні переможці конкурсу дитячих творів про дику природу – вихованці Вінницької фізико-математичної (!) гімназії номер 17. Діти отримали подарунки, дипломи, а ще видані видавництвом «Богдан» книжечки з назвою… «Легенди українських джунґлів», де вже було надруковано їхні твори! Перекладач Володимир Чернишенко – за сумісництвом голова журі конкурсу – взяв у юних авторів автографи. Бібліотека школи, де вони навчаються, отримала в подарунок набір книжок Р.Кіплінґа. Решта переможців, які мешкають на Одещині, Львівщині та на Закарпатті, свої призи отримають поштою.
Завершальним акордом став виступ Сергія Василюка – лідера гурту «Тінь Сонця», автора альбому на слова Кіплінґа «Книга Джунґлів». Майстерне виконання, драйв рок-музиканта, сила слова Кіплінґа – усе це було того вечора на сцені театру ляльок. Завершився двогодинний концерт автограф-сесією перекладачів і виконавців, дружні розмови глядачів і учасників дійства. Люди жваво ділилися враженнями, що їх влучно підсумувала книжковий експерт Юлія Джугастрянська: «Безперечно, новим враженням для глядачів стало розрізнення Кіплінґа – дитячого автора й Кіплінґа «для дорослих»… Ну, і безумовно блискучий хід – виконання поезій із «Межичасся» і «Легенд з Книги Джунґлів». Атанайя змогла передати язичницький первень, її виступ був надзвичайно потужним енергетично. Сергій Василюк змусив зал мимохіть рухатися в такт ритмам і проживати всі емоції разом».
А ще – люди запитували, де буде наступний «Кіплінґ фест» і чи не можна знову провести його у Вінниці. Голова оргкомітету Володимир Чернишенко повідомив, що вже має ідеї щодо наповнення наступного дійства, який мріє робити щороку. Як бачите, максимальна відкритість і неформальне спілкування стали ще однією приємною особливістю. Єдине запитання, на яке відмовилися відповідати організатори, – це вартість проведення фестивалю. Утім, відчуваю, що за співвідношенням витрати/якість цей фестиваль виявився далеко не найгіршим.
Фото з сайту budny.te.ua (за згодою адміністрації).
