Маріанна Кіяновська: «”Час смертохристів” — одна з найважливіших книжок останніх років»
— Що з прочитаного в 2011 р. Вам найбільше запам’яталося? Які твори сучасних українських письменників були серед Вашої лектури?
— Насправді відповісти на це досить складно. Адже запам’ятовується не лише добре, а й погане. Мушу зізнатися, що саме цього року, як ніколи до того, я дратувалася, читаючи деякі книжки. Але краще сказати про позитивні враження. Саме зараз перечитую (уже перечитую!) «Час смертохритстів» Юрія Щербака. Є книжки, які дають відповіді на питання, є такі, що допомагають зрозуміти, котрі з відповідей правильні, а є такі, які допомагають ці питання формулювати. Мені здається, «Час смертохристів» — одна з найважливіших книжок останніх кількох років. Ю. Щербак — не такий глибокий і яскравий художник, як, скажімо, В. Рутківський, але він філософ та інтелектуал, і мені здається, в цьому випадку навіть добре, що така-ось антиутопія написана філософом та інтелектуалом. Багато людей нині втратили сприйнятливість до розлогого сугестивного, образного, метафоричного письма (як, скажімо, в Набокова), призвичаївшись натомість до майже репортажного викладу, тому насправді це ще один «плюс» цієї книжки. Сподіваюся, «Час смертохристів» перечитуватиму не тільки я.
З великою ніжністю читалася мені й цьогорічна Савчина «книжка року» — «Казка про Старого Лева», але Мар’яна Савка — взагалі надзвичайна людина моєму житті. Я з ніжністю прочитую навіть її смс-ки… Крім того, не можу не згадати «Твої улюблені пси та інші звірі» Богдани Матіяш. Взагалі, хороших книжок не так і мало, але — у моєму випадку — декотрі з них пишуть дорогі та рідні люди. І до написаних ними книг мимоволі ставишся по-особливому.
— Яку з поетичних чи прозових книжок Ви б назвали «дебютом року»?
— Для мене це однозначно «Ран» Ірини Шувалової.
— Які з подій літературного життя привернули Вашу увагу цього року?
— Приватно найважливішою подією літературного життя цього року стало заснування літературної премії для дитячих письменників «Великий Їжак». Про скандали, часом навіть штучно сконструйовані, говорити не хочеться. Крім того, дуже важливою, на мою думку, подією, було проведення у Львові 21 лютого 2011 року, в День рідної мови, Всеукраїнського письменницького марафону. Знаково, що понад 250 письменників, весь цвіт нашої літератури, упродовж лише двох днів, 20 і 21 лютого, підписалися під Зверненням українських письменників до співгромадян, продемонструвавши таким чином свою громадянську позицію щодо того, у що намагається перетворити Україну наша законно обрана влада.
Юрій Винничук: «На дебюти немає часу»
— Що з прочитаного в 2011 р. Вам найбільше запам’яталося? Які твори сучасних українських письменників були серед Вашої лектури?
— Українською мовою: три томи Юрія Косача, вибране Олекси Слісаренка, спогади і щоденники Сергія Єфремова («Темпора»), російською – трилогія Мервіна Піка «Горменгаст» та книга Пітера Акройда «Лондон. Биография», польською – проза португальського класика Fernando Pessoa «Księga niepokoju» та кілька грубих чисел польського журналу присвяченого зарубіжній літературі, який отримую ще з 1970-тих років «Literatura na swiecie», чеською – ісландські містичні легенди «Mrtvemu nože netřeba». З сучасних авторів – «Лексикон» Андруховича.
— Яку з поетичних чи прозових книжок Ви б назвали «дебютом року»?
— На дебюти немає часу. Але цього року були винятки: поезії Андрія Любки і Богдани Матіяш.
— Які з подій літературного життя привернули Вашу увагу цього року?
— Хоч я й не член НСПУ, але потішило, що Яворівський вступився. Зворушила палка любов простих робітників зацофаних російських міст до роману Ганни Герман. Залишається лише загадкою, яким чином вони могли придбати в далекій Росії цю книжку, прочитати незнайомою мовою і кинутися в один день голосувати за неї в українському фейсбуковому конкурсі. Не менш зворушили вірнопідданські реверанси Василя Шкляра і в скандалі з премією, і в скандалі з Яворівським. Могла б зворушити зміна головного редактора «Літературної України», якби вона відбулася, а так маємо й далі ту саму тупу й безпросвітню газету, гіршу навіть за ту, яка видавалася у 1980-тих. Здивувала відзнака «Книжки року» для Тараса Прохаська. При всій моїй великій, глибокій і всеохопній любові до Тараса, то була книжка ВИБРАНОГО, а не КНИЖКА 2010 РОКУ!!! Думаю, що ігнорація при цьому «Лексикону» Андруховича свідчить про далеко не літературні уподобання журі, а про щось інше.
Лариса Денисенко: «Цього року було багато літературних скандалів, про котрі згадувати неприємно»
— Що з прочитаного в 2011 р. Вам найбільше запам’яталося? Які твори сучасних українських письменників були серед Вашої лектури?
— Навряд чи буду оригінальною, якщо назву «Хронос» Тараса Антиповича, але я його таки назву. Також нарешті в мене зявилася книжка, котру можна постійно перечитувати, відкриваючи на будь-якій сторінці, це – «Господні комарики» Віталія Жежери.
Ще я дуже чекала і нарешті отримала гумористичну книжку Євгена Положія «Юрій Юрійович – улюбленець жінок». Поетична збірка Оксани Луцишиної «Я слухаю пісню Америки» дісталася до мене тільки цього року. Також хочу згадати книжки Ірен Роздобудько («Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»), Наталки Сняданко («Гербарій коханців») та Галини Вдовиченко («Бора»).
— Яку з поетичних чи прозових книжок Ви б назвали «дебютом року»?
— Напевне, це «Urban strike» Антона Кушніра.
— Які з подій літературного життя привернули Вашу увагу цього року?
— Цього року було багато літературних скандалів, про котрі згадувати неприємно, а згадувати з деталями – тим більше.
Мені ж набагато цікавішим видається поетапне створення книги «Джошуа Слокам. Навколосвітня подорож вітрильником наодинці» / Пер. з англ. – К.: К. І. С., 2011, ініціатор – Антон Санченко. Також цікавим експериментальним проектом стала поява електронної книжки «Як вони провели літо», котру творили 24 українські письменники, а також 15 художників за 24 години рівно. Тексти, що увійшли до книги, є різними за стилем, якістю та навантаженням, але особлива приємність цього проекту — в калейдоскопічності та можливості пройтися текстами й ілюстраціями багатьох.
Чудово, що в мене є майже весь Тарас Прохасько в книзі «ботакЄ».
Потужно, стильно й гарно відзвучав Юрій Андрухович зі своєю поезією на концертах та з новим проектом «Лексикон інтимних міст» — презентації, оформлення й атмосферність були чудові.
Вітаю місто Чернівці — одне з моїх улюблених міст, що є і прозовим, і поетичним, та й взагалі виглядає як досконалий театральний проект, фактично зі званням поетичного міста, зі щорічним Міжнародним поетичним фестивалем «Meridian czernowitz», вітаю його організаторів, натхненників, усю команду. Шкодую, що не пишу віршів, але маю намір у 2012 році обов’язково приїхати туди слухачем.
Не можу не пригадати ще один фестиваль, фестиваль драматургів «Драбина» і, принагідно вітаю всіх переможців та учасників.
Також хотілося б повернутися на вистави за творами Марії Матіос та Сергія Жадана, котрі я відкрила для себе цього року.
Далі буде…
Улюблений сайт літературної критики
