23 грудня в Києво-Могилянській академії підбили підсумки літературної премії «Книжка року ВВС 2011». Усе відбувалося за усталеними традиціями цього заходу, а єдина новація не залежала від організаторів. Нею виявився тоталізатор, оголошений у соціальній мережі Facebook письменником Михайлом Бринихом. Кожен охочий мав змогу поставити будь-яку кількість будь-якого алкоголю на перемогу того чи іншого учасника. Тож багато хто з гостей церемонії прийшов із великими пакетами, що загадково дзвеніли.
Найпершою відкрили інтригу навколо переможця, а радше – переможниці конкурсу читацьких рецензій: нею стала Антоніна Ящук із відгуком на книжку Галини Вдовиченко «Бора».
Журі премії цього року традиційно складалося з кураторки, письменниці Світлани Пиркало, критика Ірини Славінської, професорки Києво-Могилянської академії Віри Агеєвої, журналіста Андрія Куликова і народної депутатки Ольги Герасим’юк. Усі вони представляли свого «підопічного» серед номінантів на перемогу.
Ірина Славінська говорила про Тараса Антиповича і його роман «Хронос»:
«Цей роман знайде свого читача в будь-яких колах, адже в ньому є як елементи фентезі й стрімкий сюжет, так і «підвал», підтекст. Роман не нудний, його делікатно написано».
«Бора» Галини Вдовиченко найбільш припала до смаку Вірі Агеєвій:
«З одного боку, маємо цікавий психологічний роман. Із другого – це цікава урбаністична проза, адже одним із важливих персонажів книжки є, властиво, Львів».
Світлана Пиркало віддала перевагу «Нарисам бурси» Антона Санченка.
«У цій книжці відчувається запах моря й поту курсантів, вона дуже весела, і коли її читаєш, розумієш, що автор добре знає життя!»
Андрій Куликов виявився прихильником «Подорожі з Мамайотою в пошуках України» Артема Чапая. Цікаво, що власний примірник книжки Куликов уже встиг подарувати комусь в Америці, а відтак подарунок «помандрував» до Канади.
«“Подорож із Мамайотою…” показує кожній частині України, як і чим живуть інші регіони, а це надзвичайно важливо!»
Із запізненням до зали заскочила Ольга Герасим’юк, щоби представити «Сині Води» Володимира Рутківського. Вона довго розповідала, як гарно видана ця книжка і як комфортно її читати, а потім перейшла до головного месиджа, що стосувався змісту видання:
«Книжка розповідає про перемогу наших предків у битві на Синіх Водах, — почала Ольга Герасим’юк. – Тому вона несе в собі позитивний заряд. Чи варто казати, що це значить у країні, де більшість пісень починається зі слова «ой», а більшість героїв гине? Після «Синіх Вод» хочеться не героїчно гинути, а героїчно жити!»
Такими виявилися кандидати на премію «Книжка року ВВС». Цей «короткий список», як і слід було очікувати, ще раніше викликав дуже різні реакції в любителів літератури та учасників «літературного світського життя». Багато хто, скажімо, дивувався, що туди не потрапили довгождані новинки – книги Ліни Костенко і Юрія Андруховича.
Окремо варто згадати невеличкий скандал із Ганною Герман, яка відмовилася від участі в конкурсі. Ясна річ, сама можливість такої участі викликала чимало розмов, у тому числі й на тлі звинувачень у фальсифікації іншого рейтингу прихильниками Герман.
Щодо користувачів Facebook, які зробили свої ставки на спеціальній сторінці в інтернеті, то більшість із них схилялися до того, що переможцем «Книжки року ВВС» мусить стати Тарас Антипович із «Хроносом». Таку думку поділяли й більшість інших любителів літератури, з якими мені доводилося розмовляти на цю тему. Властиво, з усіх номінантів, здається, саме це видання здобуло найбільший читацький розголос.
Утім, українські читачі не вгадали. Більше того, в учасників алкогольного тоталізатора, сказати б, інтуїція виявилася геть відсутня.
Отак, по представленні книжок-номінантів і коротких виступів їхніх авторів, настала фінальна мить. До мікрофона підійшов посол Великобританії Лі Тернер. За рік, схоже, він удосконалив своє володіння українською мовою, принаймні він говорив нею куди впевненіше, ніж деякі керівники українського уряду.
«Завдяки цій премії я твердо переконався, що українці – дуже талановита нація. А ще приємно, що ім’я переможця в ній аж до самого фіналу лишається таємницею».
І справді, до цього моменту присутні навіть не підозрювали, хто ж одержав перемогу. Лиш один раз десь промайнуло: «Це не Антипович», та багато хто відмовлявся вірити.
Лі Тернер розпечатує конверт – «Володимир Рутківський, “Сині Води”!»
На жаль, переможець цьогорічного конкурсу захворів і не зміг приїхати до Києва, тож премію йому передадуть до Одеси. Для привітального слова вийшов головний редактор «ЛітАкценту» Володимир Панченко. Саме в серії «Бібліотека “ЛітАкценту”» на початку цього року у видавництві «Темпора» вийшла книжка – переможець нинішнього рейтингу від BBC.
«Від цієї книжки насправді віє переможним духом, що дуже важливо для сьогоднішньої України! А ще надзвичайно тішить, що «великі» премії у нас почали давати дитячим і підлітковим книжкам», — зазначив головний редактор «ЛітАкценту».
Отже, книжкою року-2011 від ВВС став твір про перемогу під Синіми Водами. До речі, попередню свою відзнаку він отримав саме у книжковому рейтингу «ЛітАкцент року 2009». До того ж, кількома тижнями раніше «Сині води» було визнано найкращою дитячою книжкою за версією Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2011», а також нині його номіновано на здобуття Шевченківської премії.
А сезон літературних рейтингів і премій триває. Зовсім скоро й сам «ЛітАкцент» назве своїх переможців.
Усі фото Макса Руденка
Народився 1981 року в Харкові. Автор книжок поезії "Корокте і довге", "ЦІЛОДОБОВО!" (спільно з Горобчуком і Коробчуком), "Мій перший ніж", "Збіг обставин під Яготином" та збірки оповідань "Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого".
