У березні 2011 р., із підтримкою екзекутивного продюсера канадської телемережі КОНТАКТ Юрія Клюфаса, я почав готувати нову серію україномовних телепередач «Очима культури». (В записах і монтажу мені неодмінно допомагає оператор і монтажник Андрій Равлик.) Україномовні глядачі в Канаді можуть щотижня дивитися на програмі КОНТАКТ ці короткі (7-10 хв.) передачі, присвячені окремим, часто маловідомим питанням нашої культурної спадщини та національної ідентичності. А оскільки відгук на них виявився дуже жвавим і позитивним, я вирішив спробувати представити ці телесюжети на розгляд глядачам в Україні.
Кілька слів пояснення. Мої телесюжети створені з думкою про широке коло глядачів, включно із тими, які про українську культуру знають дуже мало. Водночас я намагаюся, щоб у них знайшлося щось цікавого для обізнанішого глядача, може, й навіть для інтелектуала. Відвідувачі «ЛітАкценту» самі судитимуть, наскільки мені вдалося здійснити це на практиці, а ще й у вельми сконденсованій формі короткого телесюжету.
Сподіваюся, що мої думки будуть сприйняті в Україні у такому дусі, в якому вони були висловлені: не як спроба повчати, а нав’язати діалог і спонукати обмін думками про деякі важливі для українців справи: як в Україні, так і поза її межами. Маю надію, що глядачі вибачать мені також технічні недосконалості цих передач.
У вступі, що передує першій (теж вступній) передачі, мої намагання вмістити в неповних 5 хв пояснення концепції усього телесеріалу «Очима культури», силою обставин, мусило виявитися вельми сконденсованим, неповним і схематичним. Питання самосвідомості та особистої чи національної ідентичності та цілий комплекс пов’язаних із ними проблем — надзвичайно складні, багатогранні й, великою мірою, залежні від своєрідних обставин життя конкретних суспільств чи індивідів. Про них неможливо сказати вичерпно й всебічно в такому неадекватно малому відтинку часу, і я часто повертатимуся до різних аспектів цих проблем у своїх телепередачах.
Утім, якщо спробувати стисло висловити суть мого підходу до «діалогу з глядачем», яким, в ідеалі, мають бути сюжети «Очима культури», то я сказав би про палке переконання, що в нинішньому стані української спільноти (насамперед в Україні, але не тільки) реальні зміни на краще настануть НЕ тоді, коли переважний відсоток суспільства відчує готовість одною великою отарою кинутися в боротьбу чи то під гаслами якогось харизматичного вождя, чи під «святим» знаменом-прапором (незалежно яких кольорів), а тоді, коли критична маса українців, звичайних людей, скристалізує в собі автентичне відчуття особистої самототожності, самосвідомості, чіткого відчуття й розуміння, хто вони такі, і коли ці люди візьмуть на себе тягар особистої відповідальності за свої думки і дії.
Такий прошарок спільноти не буде сприйнятливим до маніпуляцій «іміджмейкерів» та політичних спекулянтів ані до різних суспільних тисків і кон’юнктур, а зможе почати брати в свої власні руки контроль над своїм життям і життям суспільства. З такого прошарку свідомих українців може вийти повноцінна еліта народу. А на мою думку, усвідомлення самого себе неможливе без глибокого, а не стереотипно бездумного, «завченого в школі» усвідомлення і сприйняття власної культури й спадщини. Один з перших кроків на шляху до себе — це спроба зрозуміти, звідки ми походимо, до якої культури належимо, який наш живий зв’язок із нею…
Перша вступна телепередача «Очима культури» була присвячена темі критичної зміни культурних координат в Україні напередодні незалежності, — зміни, яка уже тоді вимагала від українців (а, на жаль, від багато кого ще й досі вимагає) переосмислення свого ставлення до власної культурної традиції. Символом тієї критичної точки виступає мотив Чорнобильської катастрофи.
Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 1. Вступна телепередача з мотивом Чорнобиля.
Усі телесюжети канадської телепрограми КОНТАКТ можна дивитися на порталі телемережі КОНТАКТ
