У п’ятницю, 14 жовтня, у київській книгарні «Є» дитячий письменник Володимир Рутківський презентував двотомник «Сині Води», що вийшов у серії «Бібліотека “ЛітАкценту”».
Попри дощову погоду й численні «п’ятничні спокуси», до книгарні завітало чимало поціновувачів літератури й зокрема — таланту Володимира Рутківського. Були тут і дорослі, і діти. Прийшли й колеги по перу – дитячі письменниці Леся Воронина (директор та головний редактор видавництва «Прудкий равлик», що має безпосередній стосунок до нового двотомника) та Зірка Мензатюк, а також письменник і журналіст Олександр Гаврош.
Двотомник Володимира Рутківського «Сині Води» побачив світ у серії «Бібліотека “ЛітАкценту”» — це результат творчої співпраці двох видавництв – «Темпори» і «Прудкого равлика». Як розповіла на зустрічі Леся Воронина, шлях нового двокнижжя до читача був химерним і складним, із майже детективним сюжетом. Перший том «Синіх Вод» із назвою «Князь бродників» письменник написав ще 2000 року й навіть опублікував його в одному з київських видавництв… проте у скороченому вигляді, з якого було викинуто всю «історичну складову». Невідомо, коли роман дійшов би до читача в його повному гармонійному обсязі, якби не перемога Володимира Рутківського у книжковому рейтингу «ЛітАкцент року — 2010» за трилогію «Джури козака Швайки», «Джури-характериники», «Джури і підводний човен».
«Володимир Рутківський є одним із найкращих сучасних прозаїків, він пише захопливо і майстерно. Успіх його трилогії «Джури козака Швайки», а тепер і цієї книги засвідчили, що в нашій літературі є потужний автор, який своїми творами може зацікавити дитину до читання», – розпочала вечір Леся Воронина. Заперечити нічого. Можна хіба додати, що трилогія В.Рутківського «Джури козака Швайки» захопила не лише дітей, а й батьків, сформувавши авдиторію сучасної історичної прози для дітей. А двотомник «Сині Води» хоч і з’явився на полицях книгарень не так давно, проте має неабиякий попит серед читачів та отримав кілька схвальних відгуків від літературних критиків та колег по перу. Зокрема, нещодавно своїми враженнями поділився письменник Іван Андрусяк. Його рецензію не раз згадували під час презентації. Зокрема, щодо пригодницького характеру книги, що домінує над історичною складовою, яка лежить в основі розповіді.
У своєму романі В.Рутківський вибудовує сюжет довкола битви на Синіх Водах, що відбулася 1362 року. Ця подія досі лишається «білою плямою» вітчизняної історії, оскільки її належно не досліджено. Опершись на відомі факти, В.Рутківський додав до сюжет і своєї уяви. «Справжні історики не напишуть захопливу дитячу книжку, адже їм потрібні лише факти, а не уява. Я ж спробував створити літературну «реконструкцію», – пояснив письменник під час презентації. На сухих фактах, на думку автора, годі й мріяти написати захопливу книгу для дитячої й підліткової авдиторії.
Попри те, що прозу В.Рутківського часто класифікують як «хлопчачу», серед дівчаток вона користуються не меншим, а то й більшим попитом. Після презентації по автограф до письменника вишикувалися в невеличку чергу і хлопці, і дівчатка. А письменниця Зірка Мензатюк розповіла, що її онука так захопилася книгами пана В.Рутківського, що довгий час ставила будильник на четверту ранку, аби встигнути почитати до початку уроків у школі…
Під час презентації книги В.Рутківський прочитав уривок із роману й відповів на запитання присутніх. Оскільки книга є історичною, а історія нині — важливий інструмент маніпуляції та впливу, в автора поцікавилися думкою про допустимість ідеології в дитячій книзі. «У мене немає жодної ідеології, є проукраїнська і протатарська любов до України. Це теж своєрідна ідеологія, але не в тому сенсі, у якому цей термін прийнято вживати», – відповів письменник. Тему українсько-татарських взаємин доволі добре прописано в «Синіх водах». «Українсько-татарська тема виникла випадково і невипадково одночасно. Я, як і інші, хотів ділити роман на чорне й біле: погані татари і добрі русичі. Але потім інакше подивився на кримських татар. Це єдина організована проукраїнська сила, то чому я маю говорити про них погано?» — резюмував письменник.
Гості вечора також мали нагоду поспілкуватися з ілюстратором двотомника. Головний редактор «ЛітАкценту» Володимир Панченко описав ілюстрації одним словом – «несподівані». Сам художник Максим Німенко розповів, що текст пана Рутківського, попри всю історичність, написаний легко й цікаво. Звідси – прості ілюстрації. «Легкість в ілюструванні історичної літератури наближають ту епоху до читачів», – зауважив художник.
Нині, коли історію без проблем переписують, факти перетасовують і підміняють, особливо важливо знати свою історію. Не останню роль у формуванні свідомої, відповідальної та небайдужої нації відграє література. Історична художня література має бути не нав’язливою чи дидактичною, а цікавою та максимально коректною. В українській дитячій літературі небагато авторів нині пишуть книги, що відкривають завісу вітчизняної історії, висвітлюють маловідомі події та постаті – до того ж цікаво і незаангажовано. Володимир Рутківський – один із тих, хто робить це талановито. «Його твори формують свідомість наших дітей. Вони надзвичайно цікаві, живі, справжні і талановито написані», – сказала Леся Воронина, а наприкінці презентації сам автор мимоволі відкрив секрет успіху своїх книг: «Я писав для себе і отримував від цього насолоду».
Усі фото автора.
Марія Семенченко – журналістка, репортерка, кураторка конкурсу художнього репортажу імені Майка Йогансена «Самовидець». Закінчила Могилянську школу журналістики. До 2016 року працювала редактором відділу «Суспільство» щоденної всеукраїнської газети «День». Пише для низки українських видань. Серед професійних зацікавлень – суспільна тематика, а відтак – людські історії.
