Музей Максима Рильського запрошує в гості

Поділитися
Tweet on twitter

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського цього року відзначає 45-річний ювілей. Щоб заохотити увагу до творчості  українського поета та перекладача, тут вдаються до нестандартних методів.

Зі справжньою зброєю, старовинними вбраннями і рудим котом, який ліниво спостерігав за незвичайним дійством, проходив один із літніх вечорів у мальовничій садибі Максима Рильського, де видатний поет, перекладач, вчений і громадський діяч прожив свої останні 13 років.

Цю садибу митець спроектував сам у вибраному місці, відмовившись від державної дачі у Конча-Заспі. Окрім середньовічних боїв, тут уже другий рік поспіль вручають іменну літературно-перекладацьку премію, проводять вечори італійської, французької музики і традиційне літературно-мистецьке свято року – «Голосіївська осінь».

Із 1968 музей встиг прийняти понад мільйон відвідувачів. Тепер гостей значно менше. Люди кажуть – не до того.

Проте, співробітники музею радіють кожному відвідувачеві, та й показати їм є що. Тут зберігають унікальні видання, майже 9,5 тисяч матеріалів, якими віднедавна можуть користуватися всі охочі.

Особливої уваги заслуговує і меморіальний сад. Тут росте унікальна верба Тараса Шевченка, привезена Андрієм Малишком із Косаралу. Цього року працівники музею посадили її паросток на Чернечій горі в Каневі.

На державу директор музею Вікторія Колесник не нарікає, проте переконана: увага до таких закладів повинна бути вищою. «Звичайно, на культуру має більше виділятися, – каже вона. – І зайве говорити, що це те, що спрацьовує у майбутньому: це наші діти, це культура спілкування, життя в Європі. Це, зрештою, світ людини і дитини. Життя стає красивішим».

Двоповерховий будиночок із вісьмома кімнатами вмістив у собі велику кількість рукописів, особистих речей митця. Та головне – навіть сьогодні тут можна відчути дух Рильського, ту унікальну атмосферу, у якій протягом 13 років творилася значна частина української культури.

www.radiosvoboda.org

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики