З початком спекотного літа література виходить із книгарень та арт-кафе і повільно з’являється або на майданчиках літніх фестивалів, або ніде.
Цьогоріч фестивальне літо в Україні передбачається не таким насиченим, як у попередні роки. І йдеться навіть не про те, щоб наздогнати рекордний у цьому сенсі 2008-й рік, коли вибір фестивалів був величезний, а їх масштаб – вражаючий. До несприятливої економічної ситуації, пов’язаної з періодом кризи, додався ще один негативний чинник – влада. Організатори фестивалів кажуть, що цей фактор має кілька наслідків: по-перше, цілковита «регіональна» вертикаль влади часто-густо створює перепони для організації фестивалів, особливо якщо йдеться про український контент програми, по-друге, «реформи», які проводить партія, що нещодавно підписала договір із Комуністичною партією Китаю, загнали весь бізнес у глухий кут, тож потенційні спонсори й меценати ледь зводять кінці з кінцями, і допомогти переважно відмовляються. Наприклад, один із найяскравіших фестивалів в Україні – «День Незалежності з Махном», де література завжди займала ледь не півпрограми, цього року знову не відбудеться, оскільки на його проведення немає відповідних коштів, а всі постійні спонсори або в тюрмах, або самі шукають спонсора.
Зрештою, це була одна з «фішок» України – доповнювати фестивальну програму літературною частиною. За кордоном таке практикують украй рідко, перевагу там надають якісно організованим подіям, на які збирається чітка цільова аудиторія. Скажімо, на одному з найбільших фестивалів у Європі – «Heineken open’er», на який приїздить понад сто тисяч людей, жодної літературної сцени чи програми немає. Така ж ситуація і на інших топових фестивалях Європи; натомість існує величезна кількість літературних фестивалів, де основний акцент робиться саме на письменниках і книжках.
Український феномен у цьому питанні зрозуміти неважко. Організатори переважно керуються принципом «гуртом і батька легше бити». Йдеться про те, що намагаючись зробити програму насиченішою, вони запрошували й письменників, переїзд і виступи яких значно бюджетніші, ніж концерти музикантів, а з іншого боку – це було ще й намагання підтримати український літературний процес. Автор цих рядків був на більшості фестивалів «від Сяну до Дону», але зустрічав вкрай мало людей, які б приїхали суто задля літературної частини (окрім самих письменників), більшість, і це зрозуміло, їде насолодитися краєвидами, послухати музику і відпочити.
Увагу до літератури на українських фестивалях намагалися привернути різними способами. Скажімо, фестиваль «Бандерштат», що відбувається під Луцьком, три роки тому виділив під літературну сцену маленький амфітеатр, який серед величезного санаторійного парку було дуже важко знайти, а з великої сцени про літературну програму навіть не оголосили, тому на виступи двадцяти поетів прийшли приблизно стільки ж людей, переважно їхніх знайомих. Звісно, тоді постало питання, чи варто взагалі їхати в інший кінець країни, щоб почитати вірші своїм друзям, яких і так бачиш щовечора.
Вже неодноразово згаданий тут «День незалежності з Махном» експериментував як міг, і це давало свої результати – навколо виступів письменників завжди був чималий ажіотаж. Доній і компанія вдавалися до різних прийомів: читання з тачанки, слеми в будинку культури, «поетичний боді-арт», коли поети розписували віршами голі дівочі тіла, виступи з великої сцени, закриті поетичні вечірки, потрапити на які вважалося дуже престижним. Можна по-різному ставитися до таких методів, але це єдиний фестиваль, на якому письменники не почувалися другорядними порівняно з яскравою музичною частиною.
Фестиваль «Уніж», що повнокровно «вистрелив» тільки раз і потім згас, теж пропонував цікаві формати, а запам’ятався тим, що єдиний зміг організувати пристойну дискусію про літературу просто над річкою, де розваг і так вистачало. На жаль, нині ці фестивалі спочили в Бозі.
Проте літературу й літераторів можна буде зустріти на фестивалях цього року. Аби не розминутися, я підготував для вас невеличку вибірку найцікавіших подій:
1. Міжнародний еко-кульутрний фестиваль «Трипільське коло 2011. Повітря» (м. Ржищів Київської області, 30 червня – 3 липня).
Сайт фестивалю: тут
Хоча на сайті фестивалю ще не оприлюднено повної програми, оргкомітет люб’язно повідомив нам: на фестивалі щодня відбуватимуться літературні акції, квести і зустрічі з письменниками, точний розклад і склад яких наразі узгоджується. Більше того, фестиваль навіть має свого літературного координатора – Оксану Самару.
2. Міжнародний фестиваль мистецтв «Fort.Missia 2011» на фортах Другої світової війни (село Поповичі Мостиського району Львівської області, 1-3 липня).
Сайт фестивалю: тут
Цей фестиваль, як і всі інші заходи, що їх організовує МО «Дзиґа», буде матиме потужну літературну складову, котра відбуватиметься на кількох сценах і майданчиках. Літературну частину фестивалю наповнюватимуть музично-поетичні проекти та читання відомих українських письменників: Олександр Ірванець, Іван Малкович, Остап Сливинський, Петро Мідянка, Олег Лишега, Олена Заславська та ін. Куратор літературної частини поет Юрко Кучерявий також повідомив, що є ідея зібрати на фестивалі всі поетично-музичні проекти, котрі наразі відбуваються в Україні, отож можна буде почути й побачити ще кількох письменників та гуртів, із якими вони працюють.
3. Міжнародний фестиваль «АртПоле» (с.Уніж, Івано-Франківська область, 12-16 липня).
Сайт фестивалю: тут
Цей фестиваль навіює одразу два ностальгійні пориви: по-перше, це – перейменовані й легендарні «Шешори», по-друге – відбуватиметься «АртПоле» там, де відбувався теж чудовий фестиваль «Уніж», який «заглох», знову ж таки, у зв’язку з матеріальною скрутою. Сподіваємося, це поєднання сформує вибуховий коктейль гарного настрою. Щодо літератури на «АртПолі», то програма ще формується, але очікується приблизно 15-20 письменників-учасників, а ведучими фесту будуть Павло Нечитайло та Сергій Жадан.
Ще три фестивалі, які традиційно запрошували письменників для участі і організовували літературну сцену, наразі не оголосили своєї програми: «Тарас Бульба», «Славське-рок», «Захід-2011».
Організатор «Дня Незалежності з Махном» – МО «Остання барикада» – заявили про намір цього року провести фестиваль патріотичної пісні «Гайдамака UA» приблизно на День Незалежності в селі Буки Сквирського району Київської області. З огляду на те, що подібні заходи «Барикади» завжди супроводжуються літературними виступами, можна сподіватися на літературну програму й цього року.
Із календарем усіх фестивалів України можна ознайомитися на зручному онлайн-сервісі.
Як бачимо, цього літа літератури буде не густо, як, зрештою, й якісних фестивалів. Залишається сподіватися, що такий «відпочинок» дасть можливість українській літературі добряче вистрелити в свій «золотий час» – восени, адже вже з початку вересня на нас чекають і розширений «Meridian Chernowitz», і Форум видавців у Львові.
Андрій Любка – (нар. 1987) поет, есеїст. Автор збірок поезій „Вісім місяців шизофренії”(2007) та «Терроризм» (2008). Вірші та переклади друкувалися у журналах „Київська Русь”, „ШО”, „Всесвіт”, „Потяг-76”, альманахах „Джинсове покоління”, „Карпатська саламандра”, „Корзо”, «Кур’єр Крив басу» та ін.Учасник багатьох українських та європейських літературних акцій та фестивалів. Лауреат літературної премії „Дебют” (2007). Живе в Ужгороді.
