Помер Євген Концевич

Поділитися
Tweet on twitter

Євген Концевич. Фото із сайту khpg.org
Євген Концевич. Фото із сайту khpg.org

21 липня помер Євген Концевич, «символ і легенда покоління шістдесятників».

Похорон відбувся опівдні 22 липня в Житомирі на Смолянському цвинтарі.

Концевич Євген Васильович народився 5 червня 1935 року в с. Млинище Житомирського р-ну Житомирської обл.

Рятуючись від голоду, в 1947 році родина Концевичів перебралася в Житомир. 1952 року 9-класник Євген, пірнувши в річку, зламав хребет. Відтоді (58 років) він не ходив, інвалід першої групи. Ціною неймовірних зусиль юнак тримався за життя і знайшов у ньому своє місце.

Він не мріяв стати письменником. Але доля звела його з Васильком Хомичевським – сином блискучого перекладача античної літератури Бориса Тена, з братами Валерієм і Анатолієм Шевчуками. Євген пробує писати. Його оповідання публікують в газеті «Літературна Україна», у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна» та ін.

1963–65 Євген Концевич навчався на заочному відділенні Житомирського педінституту. Після виходу в 1964 збірки оповідань «Дві криниці» прийнятий до Спілки письменників України.

До Житомира, на Другий Шевченківський провулок, 12, де мешкав Євген Концевич, часто приїздили люди, яких пізніше назвали шістдесятниками.

Житомирська письменницька організація двічі намагалася виключити Євгена Концевича з членів Спілки письменників, але партійні боси згори осмикнули: «Не робіть із нього великомученика». Концевича перестали публікувати. Він був щільно обставлений донощиками.

Обструкція тривала до середини 80-х. 1985 вийшла друга збірка оповідань Євгена Концевича «Ідучи вулицею». Виходили книжки перекладів з польської та російської мов.

«Євген Концевич свого роду символ і легенда для цього покоління – покоління шістдесятників. Це дивовижна людина, яка завжди всіх надихала, не його треба було підтримувати, як здавалося б,– він усіх підтримував і підживлював енергією…» (І. Дзюба).

Концевич – лауреат Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтв імені Івана Огієнка (1999). Член Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, заступник головного редактора журналу «Косень».

Указом Президента України від 26.11.2005 Є. Концевич нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

За матеріалами Інформаційного порталу Харківської правозахисної групи

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики