У 2010 році Університет Берклі (Каліфорнія), який зберігає архів Марка Твена, вперше опублікує тритомну автобіографію письменника, яку той заповів не друкувати протягом ста років з моменту своєї смерті (письменник помер у 1910 році).
У мемуари Марка Твена, що мають близько 5000 сторінок, буде включено документи, відомі як «досьє для шантажу» (blackmail dossier). У них американський прозаїк описує, як його секретарка Ізабель Ліон (Isabel Lyon) його спокусила.
Фахівці вважають, що написати ці тексти уже літнього письменника змусила його дочка Клара, яка вважала, що Ліон неправомірно домагається любові і грошей її батька. Клара зуміла переконати Марка Твена в тому, що Ліон вкрала у нього дві тисячі доларів (чи це відповідає істині, невідомо). Тоді письменник звільнив помічницю і забрав у неї ферму, яку раніше подарував їй на Різдво. Потім він показав Ліон 429-сторінкове «досьє» і заявив, що якщо та буде вимагати гроші у нього або його сім’ї, воно буде опубліковано.
До скандального розриву пару Марк Твен – Ізабель Ліон можна було вважати щасливою. 68-річний письменник найняв Ізабель Ліон як помічницю для себе та своєї доньки в 1904 році. Незабаром вони стали близькими, і, швидше за все, згодом одружилися б, якщо б не втрутилася Клара Клеменс (це справжнє прізвище Марка Твена). Вона вважала себе забутою дочкою і боялася, що батько відмовить їй у любові та грошовій допомозі, повністю «переключившись» на свою кохану.
Клара розпочала інтриги проти Ізабель Ліон, в результаті чого і з’явилася історія про спробу спокусити письменника. Дослідники, які читали «досьє» Марка Твена, стверджують, що воно повне несправедливих звинувачень. Клара Клеменс продовжувала боротьбу з Ліон аж до смерті останньої у 1958 році.
За матеріалами The Times
Улюблений сайт літературної критики
