Торік роман Тимофія Гавриліва «Де твій дім, Одіссею?» в перекладі Гаральда Фляйшмана став хітом швейцарських книгарень. Письменник ділиться подробицями його видання та розповідає про його рецепцію в німецькомовному світі.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Вірші, есеї, оповідання, роман. Німецькою, польською, чеською.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Видавці або, коли йшлося про антології і часописи, редактори та упорядники. Я дописував свій перший роман («Де твій дім, Одіссею?»). Якраз тоді до мене звернулася представниця видавництва «Ammann». Невдовзі в салоні сецесійного будинку однієї з європейських столиць відбулася зустріч з видавцем — враження колосальне: це людина, зіткана з культури й традиції, і відкрита до нового. Видавець читав ті кілька нечисленних моїх речей, що з’явилися на той час у німецькому перекладі в журналах і збірниках. Він запропонував укласти з них, поповнивши іншими текстами, книжку. Я сказав, що дописую роман.
Видавництво «Аммана» тримає рівень, інші потужні видавництва забрали будь-які планки, тобто залишили лише одну — швидкого фінансового прибутку. Такий розрахунок не завжди справджується, хоча розкрутити й продати можна будь-що. Задіявши медії й технології, можна продати покупцеві шкарпетку, переконавши його, що це унікальний роман. Через день покупець, звісно, побачить, що купив шкарпетку, однак книгарні книжок назад не приймають, хіба букіністи.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Це був мій дебют окремою книжкою відразу в Швайцарії, Німеччині й Австрії. Заходячи в їхні книгарні, де з полиць на мене дивилися тисячі назв, я хвилювався. Здається, даремно — мій роман не втонув у неозорому морі розмаїтої літератури.
Першою ластівкою була радіорецензія і рецензія на «Амазоні» — максимальною кількістю зірочок. Відтоді на її появу відгукнулися відомі газети і радіостанції, фрагмент роману зачитували в окремій радіосерії, присвяченій сучасним літературам з різних континентів.
Рецензенти поставилися до мене прискіпливо — той короткий період після Помаранчевої революції, коли нашу літературу сприймали на ура, відгомонів. Поряд зі схвальними голосами були й закиди. Одна — згодом виявилося, упереджено-зацікавлена — пані звинуватила мене в поганій якості українських презервативів, хоча мала на увазі радянські. Хіба письменник може аж так за все відповідати? За цим винятком, мене і мій текст не ототожнювали з моєю країною таким огульним чином. Предметом обговорення був мій твір, його побудова, зміст, колізії, художні якості. Рецензії з’являються досі! Судячи з цього, мій роман принаймні не виявився шкарпеткою.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Українській літературі не вистачає прихильності власної країни — за її межами цієї прихильності не бракує. Наприклад, лише торік (на вісімнадцятому році існування України) з’явилася програма підтримки перекладів українських творів іноземними мовами, та й то в межах політичного проекту одного з кандидатів у президенти. Ініціатива похвальна, але чи довго вона протриває?
Улюблений сайт літературної критики
