Оскільки українська письменниця Яна Дубинянська спершу друкується в російськомовному оригіналі, а тоді вже в українських перекладах, то російський «закордон» добре знайомий з її творчістю.
1. Які Ваші твори останнім часом перекладалися й видавалися за кордоном? Якими мовами?
Оскільки я пишу російською, в мене зворотна ситуація – перекладаються мої твори в Україні, а за кордоном, в Росії, виходять в оригіналі. Два останні видані там великі романи – “Н2О” і “Глобальное потепление”, взимку в журналі “Новый мир” виходить новий роман “Сад камней”. З перекладів іншими мовами поки що маю одне оповідання англійською, опубліковане в американському онлайн-журналі “Infinite Matrix”.
2. Хто був ініціатором цих перекладів (Ви самі, іноземна сторона, вітчизняні видавництва, спонсори, грантодавці…)?
Майже в усіх випадках, і України це теж стосується, ініціатором є я сама. Тільки останнім часом російські видавці та редактори журналів почали до мене звертатися першими.
3. Чи відомо Вам щось про іноземну рецепцію Ваших творів, а також сучасної української літератури загалом?
Мої російські видавці позиціонують мене як українську письменницю, незалежно від мови, бо читачам так цікавіше. Інтерес до української літератури там зараз справді на підйомі. Звичайно, є певний снобізм, приміром, російські критики не втомлюються вишукувати в моїх книжках українізми (оскільки я виросла в Криму, це дуже смішно). А думка нормальних читачів тим і цікава, що вона завжди індивідуальна, незалежно від країни.
4. Що, на Ваш погляд, потрібно, аби українська література була повніше представлена за кордоном?
Мені сподобалася думка, яку висловив на круглому столі з цього приводу у Львові Олександр Красовицький: потрібна людина, яка б займалася тільки цим. Для початку бодай одна.
Улюблений сайт літературної критики
