Шалений «роман» ХХ століття

«Ходімо додому… Досить крутитися тут, а то ще якийсь дурень подумає, що ми хочемо кинути бомбу в польського консула», – сказав один чоловік другому біля Київської опери, не дочекавшися співачки Еви Бандровської, яку вони хотіли побачити після концерту… Незабаром, у кінці листопада 1935 року, автора цих слів арештують за звинуваченням у спробі замаху на «консула однієї з сусідніх держав».

1926 рік, ювілей Михайла Грушевського, академіка, колишнього президента Центральної ради УНР, який повернувся з еміграції. У Київському університеті та навколо зібрався неймовірний натовп, усі вітають ювіляра, усно, листівками і телеграмами, практично кожен у своєму виступі говорить про становлення української державності. Це – роки українізації, промовці ще можуть собі таке дозволити, і для них цього дня, здається, «не існувало ні радянської влади, ні комуністичної партії, ні її диктатури». Та вже ввечері представники тієї самої «неіснуючої» диктатури раптом відмовляються відвідати урочистий бенкет на честь ювіляра. Здається, таким був зламний момент у ставленні влади до Грушевського і «початок кінця»…

Ці та багато інших цікавих фактів й історій можна прочитати у книжці спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання», що вперше вийшла в Україні цього року у видавництві «Смолоскип».

Григорій Костюк був видатним українським літературознавцем. Він народився 1902 року на Поділлі, а помер 2002 року в США, не доживши кілька тижнів до ста років. Працював як над рецензіями на поточні видання, так і над теоретичними й історичними питаннями літератури, займався популяризацією творчості «загублених» у катаклізмах ХХ століття та заборонених в Україні авторів.

Два томи «Зустрічей і прощань» розповідають про те, скільки всього цікавого, жахливого і жахливо цікавого могла побачити людина протягом минулого століття. І якщо ви дотепер цілеспрямовано не вивчали вітчизняну мемуаристику й документи тих років, то неодмінно відкриєте для себе багато нового. А навіть коли й вивчали, то по-новому відчуєте «аромат доби», характерні її деталі. Адже спогади Костюка – передусім не спогади про себе, а спогади про те, що відбувалось навколо. Становлення та падіння УНР автор пережив у її «серці» – Кам’янці-Подільському. Розпал українізації, НЕПу та інших експериментів двадцятих проходив для Григорія Костюка в Києві, де він навчався в Університеті у таких викладачів, як Зеров, Филипович і Драй-Хмара, а однокурсниками його були Олександр Корнійчук, Микола Шеремет та інші. Тоді ж він більш або менш заприятелював, наприклад, з Григорієм Косинкою, Іваном Багряним. Про всіх цих людей і не тільки про них Григорій Костюк розповідає багато цікавого. Окремо варто виділити й таку родзинку, як студентський туризм у Криму двадцятих років, що радше нагадує подорожі героїв «12 стільців», аніж сучасні конотації вислову «поїздка до Криму».

Із 1929 року Костюк оселився в Харкові, де перезнайомився з Хвильовим і всіма «хвильовістами» та, власне, з майже всіма помітними літераторами, багатьма іншими культурними діячами, від Володимира Мисика до Агапія Шамрая. Тут він спостерігав розгром українізації, «великий перелом», Голодомор, масові репресії. Як і багатьох інших, Григорія Костюка від тридцятих років по-справжньому закрутило колесо історії: звільнення з викладацької роботи за «прояви націоналізму в лекціях», робота в Луганську, знов звільнення і стеження. Він намагається заховатися в Росії, на Уралі, в Азбоцементному комбінаті, де працює у відділі пропаганди. Зрештою, не витримує й у відпустку приїздить в Україну. На Костюка, звісно, чекає арешт і досить скромний термін ув’язнення – п’ять років на шахтах Воркути. Усе це, як і наступні історії про звільнення, війну, еміграцію, читаються як гостросюжетний роман із бездоганно міцною фабулою та напрочуд яскравими персонажами.

«Роман» цей божевільніший за будь-які сюрреалістичні твори, такий, яким буває тільки саме життя. Котре, до речі, і для культурної еліти частенько виявляється далеко не таким «прісним та несправжнім», як стверджують деякі сучасні стереотипи. «Зустрічі і прощання» це переконливо демонструють.