Стівена Кінга немає в «Західному каноні» Гарольда Блума. Як немає там Брема Стокера, Агати Крісті, Джорджа Мартіна. Авторам жанрової літератури не доскочити до високої полиці – хай втішаються любов’ю невибагливої читацької маси. З цією несправедливістю не може погодитися Ростислав Семків і революційно вводить Стівена Кінга до літературного канону, проголошуючи істину: «…Культурній людині нашого часу не лише соромно не прочитати «1984», а й не менш ніяково залишитися без «Сяйва». Тому книжка «Уроки короля жахів» постає як розгорнутий і переконливий аргумент значущості і впливовості класика американської популярної літератури.
Водночас це книжка-рецепт, книжка-мануал про те, як створити якісний горор, певна практична поетика жанру. Таких видань на нормальному книжковому ринку (приміром у США) – хоч греблю гати: і про детективи, і про фантастику, і про лав-сторіз, для «чайників» та «ідіотів». На світанку ХХ століття ще Гілберт Кіт Честертон передбачив успіх таких книжок, і був правим: секрети літературної творчості не виходять із моди, бо не зменшується кількість тих, хто бажає стати зірковим автором і вірить у силу порад, особливо від метрів, про те, як написати бестселер. На українському ринку, де виробництво жанрової літератури ще не стало справжньою індустрією, схожих книжок майже немає. Окрім, хіба, чудового нонфікшн від того самого Ростислава Семківа «Як писали класики». Однак наявність численних курсів і лекторіїв літературної освіти, а також конкурсів і премій для початківців провокує появу рецептів літературного успіху – і загальних, і окремо для тих, хто мріє конкретно про лаври Артура Конан Дойля, Маргарет Мітчелл або Рея Бредбері.
У самій ідеї літературних мануалів закладено чималу долю лукавства. Творчість – річ частково ірраціональна, і завжди треба робити поправку на «Х-фактор», який неможливо прорахувати наперед. Самі автори бестселерів не завжди розуміють, чому вистрелив їхній твір. Еліксир письменницького безсмертя невідомий ані видавцеві, ні критикові. Тому читач «Уроків короля жаху» – потенційний автор горорів, дуже сумлінний і працелюбний, може банально не володіти даром слова, яскравою уявою чи шаленою працездатністю Стівена Кінга, щоб сягнути вершини. У випадку українського автора персональні творчі проблеми множаться на хвороби росту книжкового ринку, де навіть загальнонаціональних чартів бестселерів нема (не будемо згадувати сумні цифри накладів й гонорарів).
Я розумію, чому Ростислав Семків адресує свою книжку авторам «анемічних» українських горорів, бажаючи надихнути їх прикладом Кінга, спокушаючи «цілковитою владою» над читачами. Так він піклується про вітчизняний літературний процес, працює на його внормування, коли жанрова література посяде належне місце й буде структурованим полем (зокрема і для наших, літературознавчих, рефлексій). Сама професійна розмова про популярні жанри: детективи і фентезі, шпигунські та любовні історії, трилери і горори – це вже важливий крок. Кожна книжка на цю тему, кожна лекція або дискусія на Книжковому Арсеналі чи Львівському форумі видавців, кожний новий «жанровий» конкурс, премія, відзнака, кожний фанівський сайт у перспективі мають кумулятивно спрацювати і дати нам своїх Кінгів та Мартінів, Роулінг та Гранже.
Горорам пощастило, що про них українському читачеві взявся розповідати Ростислав Семків, талановитий лектор, телеведучий, учений і видавець. Він любить говорити про письменників і робить це зі смаком та вмінням. У тексті проступає авторський ентузіазм, глибока обізнаність із жанром та з тим, як крутяться коліщатка книжкового конвеєра. Читати «Уроки короля жахів» легко і комфортно, від книжки отримуєш насолоду як від драйовового нонфікшн, де тобі порціями видають цікаві факти, провокують іронічними коментарями, наводять доречні приклади і спонукають до самостійних пошуків і розмислів. Навіть переповідаючи біографічні відомості, які не раз описав сам Кінг, Семків знаходить чим здивувати: якось Стівен працював за столом Редьярда Кіплінга, а з Джорджем Мартіном грав у покер. (Хто такий Річард Бахман і чому Кінг убив його – дізнаєтеся із самої книги). Коли читаємо «Уроки», то бачимо письменника в різних іпостасях: учителем і працівником пральні, рокером і алкоголіком, благодійником і добрим сім’янином, любителем бейсболу й радіо. Усі ці сторони особистості класика автор зводить у фокус, коли говорить про його літературні успіхи.
Ростислав Семків починає із дифірамбів Стівену Кінгу, «супермену зі штату Мен» і «водневій бомбі горору». Автор одразу руйнує стереотипи: класик жанру постає перед нами в білих шатах гуманіста, екзистенціаліста, інтелектуала, він нагадує самого Чарльза Діккенса, зірку вікторіанського роману, також прекрасного оповідача історій. І все ж у книзі Кінг – насамперед ремісник, а не митець («Мистецтво для короля жахів – це побічний продукт…»). Тому царюють у книжці Великі Числа – сотні, тисячі, мільйони: ми дізнаємося все про наклади і продажі Кінга, про його гонорари, місця в чартах бестселерів, про кількість екранізацій і премій, фоловерів у твітері (менше, ніж у Леонардо ді Капріо і Леді Гаги). Скільки слів на день пише Кінг (куди там Джойсу з його анекдотичними сімома!) і скільки книжок за рік читає. Семків трохи по-бухгалтерськи обраховує улюбленого автора, і це абсолютно прийнятно, коли йдеться про жанрову літературу й популярну культуру, де успіх має бути підтверджений цифрою. Коли пишеш про ремісника, то мимоволі згадаєш авторські права, вигідні й невигідні контракти, тверді обкладинки і пейпербеки.
І все ж в основі своїй книжка літературознавча, бо автора цікавить не тільки успіх як технологія, а і як висока художня вартість творів. В «Уроках короля жаху» буде і про джерела сюжетів, і про жанрові ходи й формальні прийоми, і про стиль, і про традиції, і про контекст кінгівських жахіть. Навіть із дещицею філософії: американського письменника сподівано зіставляють із Фройдом і Ніцше і несподівано – із К’єркегором і Лаканом. Ростислав Семків поважає свого читача, вірить у його/її розумову потугу й зовсім не боїться налякати «християнським екзистенціалізмом» чи «битвою аполлонічного з діонісійським». «Філософські» глави – окраса книжки, і автор нагадує, що він не тільки гарний популяризатор, а й учений-інтелектуал.
Стівен Кінг постає в «Уроках» не лише на тлі американських реалій і масової культури, а й у широкому контексті традиції літератури жахів. Адже горори не з Кінга почалися і Кінгом не завершуються. Ростислав Семків називає всі знакові імена для класики жанру: Гораціо Волпол, Мері Шеллі, Брем Стокер, Едгар По, а також Гофман і Гоголь. За ними, вже у ХХ столітті, – Говард Філіпс Лавкрафт, Елджернон Блеквуд, Хорхе Луїс Борхес – і аж до Дена Сіммонса з Нілом Гейманом. Не забута і «Смерть на екрані» з обов’язковими «Кабінетом доктора Калігарі», «Носферату», «Твін Піксом» і «Сяйвом». Утім, усі згадані автори, твори, фільми варті глибшої і довшої розмови, бо в рецензованій книжці їхню роль зведено до декорації, на тлі якої височіє позолочений монумент Стівену Кінгу.
Що приваблює в книжках Ростислава Семківа, то це їхня добра структурованість. Усі факти розкладено по поличках, усі тези логічно випливають одна з одної. Прочитали розділи про біографію Кінга – ось вам практичні висновки для майбутніх авторів, ось перелік удалих маркетингових ходів. Дізналися про психологію та ідеологію горору – тримайте «Закони жанру». Є цікава хрологічна табличка «Горор у контексті історії», де поруч – поразка Наполеона і «Франкенштейн», розпад СРСР і «Зелена миля» (шкода, що без коментарів). Як добрий викладач, автор не обійшовся без списків для подальшого читання – і самого Кінга, і про нього, і про улюблений жанр. Щоправда, з останніх двох пунктів – усе англійською. Бо, власне, «Уроки короля жахів» – це перше українське видання і про письменника, і про жанр (якщо не брати до уваги кількох академічних розвідок, відомих вузькому колу).
На початку книжки Ростислав Семків зізнається: «Усе, що я пишу про класиків… має дві мети: зробити їхні знахідки в царині письма видимими та придатними для використання у нас тут, а ще – привернути увагу до сильних і вдалих текстів, на які не шкода витратити свій час». Переконана, що й сам український літературознавець є сильним автором сильних текстів, які захоплюють, мотивують і змушують читати більше і глибше. Чекатимемо нових історій про популярних авторів та жанрову літературу у фірмовому виконанні Ростислава Семківа.
