Український фотограф Валентин Кузан, знайшов креативний спосіб продовжити зйомку свого проекту «Cultprocess»: документування портретів українських митців.
У серії світлини фотографів Дмитра Купріяна та Михайла Палінчака, режисерки та засновниці онлайн-кінотеатру «Takflix» Надії Парфан, художника Дмитра Красного, поетів Остапа Сливинського та Зази Паулішвілі, поета Юрка Іздрика, джазового трубача Дениса АБу та співачки Христини Халімонової.
«Уже 5 років я знімаю портрети українських митців вдома, на репетиційних базах, у гримерках, за лаштунками, на фестивалях, у майстернях, виставкових просторах і резиденціях. Але ще ніколи не знімав їх через відеодзвінок під час карантину. Водночас я поєднував їхні зображення із тим, що бачив довкола себе, теж будучи в ізоляції.
У нашій студії, де відбулась половина зйомок через смартфон, є певна кількість книжок, котрі годяться тільки для того, щоб по них гадати. Так само робив із виданнями цінними, або з випадковими поверхнями: імпровізував, випробовуючи, хто до чого підійде. Відкривав книжки на випадковій сторінці та шукав зв´язок. Навіть непрямий, іноді комічний. Але часом дуже влучний», — каже Валентин Кузан.
Фотограф Дмитро Купріян, котрий знімає в чб, а потім кольорує фото, на книжці Рудольфа Гулки. Це книжка, фотографії у якій зроблені автором таким самим чином, але рівно сто років тому в тодішній Підкарпатській Русі (теперішнє Закарпаття).
Над головою режисерки та засновниці онлайн-кінотеатру «Takflix», Надії Парфан нависає потужна постать Інгмара Бергмана, котрого я відкрив для себе як неймовірного прозаїка завдяки його трилогії, виданій кілька років тому у ВСЛ.
Художник Діма Красний визирає з рамочки на обкладинці книги про Параску Плитку-Горицвіт, котра пройшла ГУЛАГ, потім решту життя провела на самоті у рідній Криворівні, займаючись малюванням, іконописом, витинанням, фотографією, музикою і поезією.
Джазовий трубач Деніс Аду органічно вписався у карпатські пейзажі.
Фотограф Михайло Палінчак у часи пандемії постає в масці, подібній до тієї, яку довелося вдягати, фотографуючи в диму найдраматичніші революційні події.
Поет Остап Сливинський позує на фоні своєї книжкової полиці й закрутки на студії агенства, у якому я працюю.
Юрій Іздрик, оскільки займається крім поезії, ілюстрацією і колажем, – сам у колаж і потрапив, опинившись на фотографіях Гельмута Ньютона.
Читайте також: Обличчя 26 BookForum
Джерело: Буквоїд
Улюблений сайт літературної критики
