Видавництво Старого Лева продало росіянам права на книжки: скандал у фейсбуці

«Видавництво Старого Лева» продало права на публікацію дитячих книжок-картинок від майстерні «Аґрафка» про слух і зір «Я так чую» і «Я так бачу» російському видавництву «Манн, Иванов, Фарбер» (МИФ).

Про це 20 листопада на своїй сторінці у фейсбуці написав видавець і книжковий дизайнер Ілля Стронговський, відреагувавши на повідомлення Катерини Аврамчук (бренд-менеджерка он-лайн книгарні «Якабу») про вихід книжок. 

«Оскільки МІФ імпортує книжки і в Україну, Аґрафка російською тепер продається не тільки в Росії, але й в Україні.  Але гроші за неї російською йдуть в Росію», написав зокрема Стронговський.

Поширена новина викликала чимало дискусій, до якої долучилися і письменники, і читачі, зокрема після того, як Андрій Лесів (студія «Аґрафка») прокоментував, що гонорар вони перерахували у фонд «Повернися живим», а видання книжок розглядають як «культурну експансію»: «Книжки видані російським видавництвом МИФ, наш гонорар за продаж ліцензії переказаний на рахунки Повернись живим, про що що ми не маємо звички оголошувати публічно. Видання наших книг розглядаємо як культурну експансію у вороже культурне середовище».

Пропонуємо кілька думок і реакцій із приводу від українських письменників, критиків, видавців, читачів:

Остап Сливинський: «Чи варто продавати в Росію права на комерційну літературу, розраховану на масовий ринок і не вписану в стратегію інформаційної протидії російській пропаганді, дефальсифікації образу України? Ні. Доки у нас війна – ні. A la guerre comme a la guerre»:

Володимир Беглов: « …Я ще не маю власної позиції щодо ВСЛ. Матиму більше інформації, сформую і не приховуватиму. Але мені видається, що ВСЛ зробило для українського і українськомовного книговидання дуже багато. Ця команда, хотячи чи не хотячи, спричинилася до того, що книга українською — це не лише модно і musthave. Не в останню чергу завдяки ВСЛ, книга українською — це просто нормально»:

Маріанна Кіяновська: «Звичайно, ствердивши, що історія ідей нічого спільного не має з книжковим ринком, я образила всі можливі патріотичні почуття, відтак дорогі друзі та спільні знайомі накинулися вже на мене. Але нічого, мені не боляче. Зачіпає інше. Як можна аж настільки не вибачати помилок? От є люди, “Аграфка”. От є люди, ВСЛ. Є Галина Вдовиченко. є ще якісь люди. З іншого боку є “МІФ” – теж люди. І вони стояли з пікетами протесту проти вторгнення в Крим»:

Ірина Цілик: «Кілька дуже симпатичних особисто мені авторів дуже симпатичного особисто мені видавництва продали права на видання своїх книжок російською мовою у російському видавництві (перерахувавши гонорари на добрі справи). Вони щиро вірять в те, що це частина культурної експансії і “роботи з майбутнім”. А я так само щиро не можу поміряти все це на себе»:

Катерина Міхаліцина: «Я напишу коротко: мої книжки теж вийдуть у російському видавництві МіФ. це було важке, але свідоме рішення, прийняте спільно з Видавництво Старого Лева. тому що це дитяча література, це трансляція важливих цінностей дітям, в головах яких іще можна щось змінювати, це робота з майбутнім, як сформулювала якось Маріанна Кіяновська. у мене наразі все»:

21 листопада на сайті Видавництва Старого Лева з’явилося роз’яснення ситуації, що викликала дискусію. Видавці, зокрема, завили, що «Права на видання серії книжок творчої майстерні «Аґрафка» «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу» придбало 22 країни, серед яких Японія, Франція, Іспанія, ОАЕ. Це неймовірна історія про сильну позицію української книжки і про зацікавленість нею в різних куточках світу. Це книжки для дітей, і вони насамперед про розуміння іншого, про людяність і толерантність».

Повністю із заявою видавництва можна ознайомитися тут.