Серед повістей і романів для підлітків та молоді, які підготували видавці до Book Forum, кількість книжок від українських письменників стрімко наздоганяє перекладні видання. Наші автори показали себе і в реалістичній прозі, і в жанровому young adult. Різноманіття тем, на яких вони фокусуються також надихає.
Якщо спробувати прослідкувати певні тренди серед підліткових новинок, то можна зауважити традиційну присутність реалістичної прози, головними героями якої часто стають нетипові персонажі, складних тем, пов’язаних із моральними травмами та ментальними розладами і представлених перекладними виданнями, спроби подати корисну і прикладну інформацію в розважальній формі та появу жанрових фентезійних і пригодницьких романів.
Мажорка, невдаха й неприємне дівчисько
«Поцілунок був не останній» Оксенія Бурлака (Видавничий центр «Академія»)
Коли йдеться про шкільну ієрархію в підліткових історіях, то «золотій молоді» і крутеликам зазвичай відводять негативні ролі. Оксенія Бурлака пішла іншим шляхом. Головна героїня її дебютної підліткової повісті «Поцілунок був не останнім» Льоля — мажорка, яка через проблеми батьків змушена переїхати у спальний район і піти у звичайнісіньку школу. У нових однокласників немає грошей, дорогих шмоток і статусу. Зате є груба сила, алкоголь і легкі (або не дуже) наркотики й повна відсутність кордонів і гальм. Ця колишня багатійка з її хобі й інтересами, еко-свідомістю, співчутливістю і загостреним відчуттям справедливості спершу дивує їх, а потім починає дратувати. Перебування серед хлопців та дівчат «із райончика» стає все небезпечнішим для Льолі. І, здається, навіть несподіване кохання, яке спалахнуло між нею й одним із головних авторитетів класу, не врятує дівчину від катастрофи…
Повість Оксенії Бурлаки, попри очевидну гостросоціальну оболонку, всередині наповнена світлими, трепетними і романтичними емоціями. Вона — про кохання, якому краще б не бути, але воно сильніше, ніж ненависть і образа; про відповідальність дітей за вчинки батьків і навпаки; про зіткнення двох світів: «елітного» і «простого». І про те, багаті — не завжди зіпсуті, часто все зовсім навпаки.
«Ліззі Карбон та Клуб невдах» Маріо Феслер (Видавничий дім «Школа»)
Героїня цієї історії Ліззі була дуже милим дитям, поки не почала дорослішати. «Вікові зміни» у тринадцять років — це коли ти раптово набираєш кілограми (або навпаки перетворюєшся на скелет), у тебе псується шкіра або волосся, а груди виростають швидше або повільніше, ніж в інших. Ліззі випало ціле бінго: вона погладшала, залишившись пласкогрудою, і стала найменш популярною дівчиною в класі. А тут на носі традиційне шкільне свято з нетрадиційним підходом, який буцімто дає можливість усім (насправді — лише популярним і крутим) проявити свою креативність. Ліззі, на відміну від своєї найкращої (і єдиної) подруги, нічого доброго від нього не чекає. Адже якщо з неї так недобре стібуться на фейсбуці, то що вигадають на головну шкільну подію року? Хіба що невдахи зможуть перебрати ініціативу на себе…
Маріо Феслер пише про те, як перетворити свої недоліки й невдачі на унікальний шанс… і як його ледь не проґавити. Зневіреність і нелюбов до себе — поширені серед тинейджерів проблеми, і своїй героїні він дає можливість прожити ці руйнівні емоції сповна. Поза тим, цю книжку аж ніяк не назвеш депресивною — (само)іронія оповідачки й налаштованість автора опустити своїх героїв на дно не для того, аби втопити, а для того, щоб відштовхнутися і випірнути, вселяє добрячий заряд оптимізму.
«Вище за небо» Клаус Гаґеруп («Видавництво Старого Лева»)
На роль головного героя (або героїні) підліткові автори зазвичай обирають персонажів якщо й не привабливих, то бодай приємних. Тих, які викликають позитивні емоції. Чого не скажеш про героїню повісті Клауса Гагерупа. Марі далеко не янгол ані ззовні, ані в душі. Вона — колюча й токсична особа, яка легко каже неприємні речі одноліткам, вчителям і рідним. І що більше батьки намагаються продемонструвати їй свою любов і турботу, то різкіше вона на них реагує. Єдина подруга Марі — вчителька-пенсіонерка, яку всі звикли вважати злюкою і «сухарем». І тільки Марі зуміє пройти поряд із нею через всі пригоди-випробовування, аби привести її до давно втраченого кохання.
Повість Клауса Гаґерупа важлива тим, що демонструє: не лише приємні, чемні і зручні підлітки можуть бути в центрі історії. Емоції кожного — і милих янголят, і закритих від світу «колючок» — важливі. А найважливіша сила цього світу — любов, яка набуває різної форми, іноді аж такої дивної, що її важко впізнати. Але коли вона є, вона врятує — і тебе, і світ.
Useful things
«Антон Великий» Ґюдрун Скреттінґ («Видавництво Старого Лева»)
Продовження дотепної серії про життя, пригоди і невдачі норвезького підлітка Антона цього разу можна читати і як веселий посібник з самозайнятості і налагодження гіперлокального бізнесу. Річ у тім, що Антон та його приятелі вирішили заснувати широкопрофільну компанію з надання послуг (технічна підтримка пенсіонерів, які не дружать із гаджетами, вигулювання домашніх тварин, догляд за малюками і випікання та доставка свіжих булочок-сконів), аби назбирати грошей для друга, який через скрутне матеріальне становище може не поїхати у шкільну мандрівку. Мета — благородна, підхід — сучасний: діти вивчають свою цільову аудиторію, пишуть стратегію і бізнес-план. У них можна повчитися вмінню вести бізнес і взяти з їхньої історії декілька справді корисних ідей. Але не був би головним героєм Антон, якби він не вляпався в якусь халепу.
Коли гроші з ресурсу перетворюються на мету, це з одного боку стає стимулом заробляти їх більше, а з іншого боку — руйнівною силою, яка б’є по найважливіших нематеріальних цінностях: дружбі, підтримці близьких, родинних стосунках. Так Антон з за-п’ять-хвилин-мільйонера перетворюється на хлопчиська, який потрапив у дуже смішну для довколишніх і вкрай незручну для нього ситуацію, вибратися з якої можна хіба з допомогою друзів. Тож гроші в цій історії — не головне, але разом із героями можна повчитися їх заробляти. Просто для того, аби згодом потратити на дещо справді важливе.
«З Ейнштейном у рюкзаку» Андрій Бачинський («Видавництво Старого Лева»)
Фізика присутня в нашому житті на кожному кроці, але коли сидиш у душному класі й зубриш формули, це якось не відчутно. Щоб змінити ставлення учнів до свого предмета, вчитель фізики Роман Денисович забирає свій клас на природу у табір, на базу геологів. Розбурхати інтерес до фізики і довести, що її знання потрібні в найпрактичніших справах — від гри у футбол до розпалювання вогнища — вчитель береться ще в поїзді. Але лише опинившись віч-на-віч із дикою природою, красуня Соля і футболіст Олег почнуть слухати хитромудрі пояснення «ботаніка» Юрка, знавця Архімеда з Ейнштейном. Адже виглядає так, що лише фізика допоможе їм вижити.
Поєднавши фізичні визначення і пригоди, Андрій Бачинський створив веселий підручник, який допомагає зрозуміти і запам’ятати практичне застосування законів і формул… або ж науково-пригодницьку повість. Важко сказати, чого тут більше: далекі від науки герої виглядають доволі природно і невимушено у своєму небажанні занурюватися в навчання, коли довкола ліс, озеро, нічне або світанкове небо і стільки всього цікавого, але «ботан» Юрко, який повсякчас мовби цитує шкільний підручник, справляє трішки неправдоподібне враження. Зате користь від його науково обгрунтованих лайфхаків (як для інших персонажів, так і для читачів) — безсумнівна.
Важкі історії про важливі речі
«Говори» Лорі Голс Андерсон («Vivat»)
Мел переходить у старшу школу, почуваючись абсолютною чужинкою у світі. Вона не належить до жодної з груп, її дратує лицемірство і байдужість учителів, вона і її батьки пересуваються по різних орбітах. Колишні подружки її ігнорують, а новенька приятелька намагається влитися в колектив, не помічаючи, що Мел від цього не в захваті. Усе можна було б списати на типовий внутрішній стан типової тринадцятирічної дівчинки, якби з окремих натяків не було зрозуміло, що в її недавньому минулому щось трапилося. Щось настільки жахливе, що зруйнувало її життя, вбило її безтурботність, відштовхнуло від неї друзів.
«Говори» — це коротка і сильна історія, яка з’явилася задовго до флешмобів #MeToo і #Янебоюсясказати, але стосується вона тієї ж проблеми — насильства, байдужості, страху, осуду, неспроможності говорити. Лорі Голс Андерсон дуже поступово, неспішно але незворотно підводить свою героїню до можливості висловитися, а читача до правди, і показує, яку жахлива внутрішня пустка може ховатися під імітацією «нормального» життя.
«Слова на стінах» Джулія Волтон («Ранок»)
Близько половини всіх психічних захворювань проявляється у віці до 14 років (за даними ВООЗ), а Адаму, головному герою цього роману, шизофренію діагностували в 16. Він бачить речі, яких не бачать інші, і інколи йому буває складно зрозуміти, де реальність, а де галюцинація (поки вона не почне поводитися дивно). Коли у хлопця виявили хворобу (а сталося це у такий спосіб, через який про його проблему дізналася вся школа), жити так, як раніше, він уже не міг. Завдяки експериментальному лікуванню і можливості перейти в іншу школу, Адам отримує нагоду розпочати нове життя. Але його лякає, що станеться, якщо нові приятелі дізнаються правду про нього. І хто з них виявиться справжнім, хто зрадливим, а хто — взагалі витвором його власної уяви?
Щоденник підлітка з психічним розладом, який викликає галюцинації, — це спроба подивитися на світ його очима. Зазирнути в голову, відчути себе заручником ненадійного світу. Дізнатися про виклики, які стоять перед ним. І побачити людину, яка намагається жити нормальним підлітковим життям, попри увесь той треш, який відбувається в її голові і довкола.
«Хмара» Клавдія Пічман («Ранок»)
Емма ніяк не може оговтатися після смерті молодшого братика, а тут ще й батьки, які намагалися створити ілюзію нормального життя, зізнаються, що мусять бодай певний час пожити окремо. Дівчина носить свій біль глибоко всередині й не може поговорити про нього ані з друзями, які раніше були близькими, ані з однокласниками, ані з батьками, які воліють не порушувати важких для всіх тем. Єдиною розрадою стає Пол — загадковий незнайомець, із яким познайомилася у фейсбук-групі підтримки для тих, хто втратив близьких. З ним так легко, він так її розуміє! Він видається таким щирим, хоч і не до кінця відкритим. І все б воно нічого (хто не знайомився в Інтернеті?), якби Емма не мешкала в «розумному домі», нашпигованому найсучаснішими гаджетами, кожен із яких може перетворитися на пастку.
Болісна історія про втрату + технотрилер із новітніми технологіями в головній ролі — такий мікс авторства Клавдії Пічман виглядає напрочуд ефектно. Можливо, це доволі непоганий спосіб привернути увагу діджитал-покоління до глибоких і гострих внутрішніх переживань головної героїні. І навпаки: адже ця історія виглядає як актуальне для нашого часу нагадування про необхідність дбати про свою безпеку — фізичну, психологічну й цифрову.
Химери українських авторів
«Шпигунки з притулку “Артеміда”» Наталка Довгопол («Vivat»)
Пригодницький роман у стилі ретро розповідає про вихованок таємної школи-інтернату «Артеміда», в якій готують елітних дівчат шпигунок. Краса, розум, сила, витривалість, знання мов, інтелект, гнучкість і вміння поводитися в товаристві — щось дано цим дівчатам від природи, а щось досягається з допомогою муштри. Дія роману відбувається на початку ХХ століття переважно в Києві (але не тільки), сам притулок розташований десь у Карпатах, а авторка занурює нас у неповторну атмосферу чи то нуару, чи то стімпанку. Тільки замість фатальної жінки в центрі історії мультикультурна зграйка молодих дівчат, які, прагнучи виконати свою місію, все ж більше хочуть розважатися, написатися й реготати з хлопцями, як усі нормальні підлітки.
Це перший друкований роман авторки, рукопис якого був відзначений другою премією в номінації «Проза» конкурсу «Коронація слова», і в нього є свій особливий шарм. Харизаматичні персонажі, драматичні перипетії, гостросюжетні пригоди, складні шпигунські місії і навіть трохи «соціалки» — «Шпигунки з притулку “Артеміда”» можна розбирати на яскраві детальки, які зачаровують і поодинці, і разом.
«Крук та Чорний Метелик. Голос давніх сновидінь» Ольга Мігель («АССА»)
Світ, у якому всім керують чарівники — природжені, які беруть свою силу зі стихій, і елітні круки, що черпають її з останнього подиху людини, яка помирає. Світ, в якому магічно змінили час і простір, припинивши розвиток зброї, але й спричинивши низку інших змін. Світ, у якому загадково зникли Королева снів і Королева кошмарів, яким поклонялися тамтешні мешканці. Потрапивши до нього, 17-річна Аліса хоч-не-хоч, а мусить долучатися до розгадування давніх загадок і небезпечної гри, з якої треба вийти якщо й не переможцем, то хоча б живою.
Українська авторка Ольга Мігель створила химерний світ, у якому сон межує зі смертю, магія живе за своїми правилами, а рятувати його доводиться юній дівчині, доля якої пов’язана з головним чарівником. І це тільки початок, перша книга трилогії, яка обіцяє бути цікавою.
