Ознайомитися із документами буде зручніше: все разом і менше паперової «тяганини». А силовики займатимуться своїми завданнями, а не історією.
Інститут національної пам’яті показав сьогодні приміщення, де зберуть усі архівні документи ЧК-НКВД-КГБ. Наразі вони зберігаються в архівах силовиків. Але поліція і спецслужби демократичної країни не мають працювати з історичною інформацією.
Архів буде в Києві на лівому березі на вул. Пухівській, 7, корпус № 5. Кабінет міністрів передав для цього одне з приміщень Національного банку площею понад 11 тисяч кв.метрів.
Таким є черговий етап реформи декомунізації. Створюється цивільна архівна установа для доступу до колишніх урядових таємниць СРСР. До Архіву перевезуть документи 1917—1991 років, які нині зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах. Щоб отримати ці документи, потрібна буде лише заява та документ, що посвідчує особу.
Володимир В’ятрович, Голова Інституту національної пам’яті пояснює, навіщо вони це роблять:
«Буде два головні результати. Перше: це стане значно зручніше для користувачів. Все в одному місці, комфортні читальні зали, для доступу достатньо лише звернення і паспорта; не буде зайвої паперової тяганини, як зараз, щоб зайти в режимне приміщення СБУ чи МВС. І друге: українські спецслужби мають зберігати українські таємниці. Ми забираємо у силовиків спокусу регулювати доступ до інформації про наше минуле».
Перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів зазначив:
«Здавна у Москві було винайдено один з найбільш жорстоких методів репресій — репресія правди. Бо правда, ніби вакцина, формує імунітет суспільства до історичних маніпуляцій, запобігає перекрученням та обману. Тепер, коли Уряд передав Українському інституту національної пам’яті цю будівлю для Архіву, всі документи стануть загальнодоступними в одному приміщенні. У перспективі це дозволить провести цифровізацію каталогів та документації, оцифрувати самі документи для зручності пошуку та користування. Доступність архівів допоможе спростувати радянські міфи та маніпуляції, переосмислити власну історію та краще планувати майбутнє. Я щиро дякую усім, хто долучився до створення архіву, але найбільше дякую героям-захисникам України усіх часів».
Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву СБУ, розповів, що за чотири роки впровадження реформи в рази зросла кількість зацікавлених історією України. Це — люди, які шукають правду про долю рідних та науковці, причім багато із-за кордону.
Щоправда, для цього спочатку потрібно облаштувати приміщення. Директор новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик окреслив найближчі плани:
«Ми прагнемо створити сучасний архів, максимально зручний для користувача. Головне його призначення – забезпечити вільний доступ до архівних документів. Це буде архів минулого заради майбутнього. Зібрана доказова база злочинів, вчинених комуністичною владою, не лише дасть змогу не допустити їх повторення в прийдешньому. А й дозволить краще розуміти практики, якими й сьогодні користується Росія в гібридній війні проти України та загалом у світі».
Довідка:
Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об’єктивно вивчати власну історію невід’ємною ознакою демократії.
У складі декомунізаційного пакету законів 9 квітня 2015, прийнято Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. Закон розроблявся за участі громадськості, зокрема Центру досліджень визвольного руху та Реанімаційного пакету реформ.
5 червня 2019 року Кабінет Міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.
Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.
Вже на сьогодні Україна посіла перше місце серед пострадянських країн у міжнародному рейтингу доступу до архівів КДБ за результатами дослідження, проведеного Інститутом розвитку свободи інформації (IDFI). Для того, щоб забезпечити сталість такого високого результату, необхідне завершення реформи — створення Архіву Українського інституту національної пам’яті.
Джерело: УІНП
Улюблений сайт літературної критики
