В Україні майже зникли державні та комунальні друковані ЗМІ

Поділитися
Tweet on twitter
Преса. Світлина з вільних джерел.

Держкомтелерадіо прозвітувало про перебіг реформування державних та комунальних ЗМІ, що відбувається на виконання закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Цей закон схвалений Верховною Радою у 2016 році у відповідності до взятих Україною зобов’язань у контекстів співробітництва із Євроунією. Такі зобов’язання на себе Україна взяла ще у 2005 році, одна їх виконання розпочалося через десять років.

Читайте також: В Україну не дозволили завезти майже півмільйона російських пропагандистських книжок 

На 2016 рік в Україні було понад 550 видань (спів)засновниками чи учасниками яких були центральні та місцеві органи влади, частина видань отримували субсидії, а редакційний штат мав статус державних службовців. На думку експертів, такий стан справ створював передумови для порушення принципів доброчесної конкуренції по відношенню до видань інших форм власності, а також надавав місцевій владі можливість прямо чи опосередковано впливати на редакційну політику видань, що могло створювати проблеми для свободи слова.

Ключова мета закону – обмеження впливу органів місцевої та державної влади на редакційну політику видань, а також надання більшої конкурентності медіа-сфері.

Читайте також: Держкомтелерадіо відмовив двом видавництвам у ввезенні книжок з Росії

У травні 2019 році 92% всіх комунальних видань, що виходили друком на кінець 2018 року, реформовані. Вони завершили процедуру перереєстрації, органи влади виключені з числа засновників. Такі видання зазвичай перетворюються на акціонерні товариства своїх співробітників. З 2019 припиняється державне фінансування таких видань, але вони зберігають право на отримання адресного фінансування. Частина таких видань перетворюються на офіційні друковані ЗМІ органів влади.

У ході реформи, було анульовано 133 свідоцтва про реєстрацію друкованих ЗМІ (із них – 80 комунальних, які не виходили протягом тривалого часу).

ЛітАкцент

Улюблений сайт літературної критики