Дослідник із Брістольського університету (Велика Британія) Джерард Чешир (Gerard Cheshire) стверджує, що розшифрував манускрипт Войнича, який довгий час залишався загадкою для криптоаналітиків і лінгвістів.
Свої висновки він опублікував в журналі “Romance Studies”.
Рукопис Войнича названий на честь литовського антиквара та революціонера Вільфреда Войнича – чоловіка письменниці Етель Ліліан Войнич, який придбав його в 1912 році у ченців-єзуїтів. Згодом, через перепродажі та зміни власників, він опинився у бібліотеці рідкісних видань Єльського університету, де зберігається сьогодні.
Вміст рукопису намагалися розшифрувати і до цього: ще в XVII столітті одну з перших спроб зробив один празький алхімік. Найбільше манускриптом зацікавилися в XX столітті. Його аналізували криптоаналітики Першої і Другої світових воєн. Не зміг розшифрувати рукопис знаменитий Ален Тюринґ.
Читайте також: Листи ґонзо-журналіста та письменника Гантера Томпсона виставлені на аукціон
Частотний аналіз, виконаний американським фізиком Вільямом Беннеттом у 1976 році, виявив, що структура тексту характерна для природних мов. У 2009 році дослідники з університету Арізони провели радіовуглецеве датування, яке показало, що пергамент створили між 1404 та 1438 роками. Однак зміст документа на 200 сторінок із ілюстраціями, ніхто так і не зміг зрозуміти.
Джерард Чешир запевняє, що розшифрував текст. За його словами, робота тривала два тижні. За цей час він визначив мову і систему письма. Ось як він сам описує процес:
«Кілька разів я відчував моменти “еврики”, за якими слідували сумніви і почуття недовіри. Коли ж я усвідомив масштаб досягнення – і історичного, і лінгвістичного, – настало хвилювання. Те, про що говорить текст, ще більш дивне, ніж всі міфи і фантазії, що він породив. Його склали домініканські черниці як джерело довідкової інформації для Марії Кастильської, королеви Арагона, яка виявилася тіткою Катерини Арагонської. Також не буде перебільшенням сказати, що цей рукопис – одна з найважливіших подій в романській лінгвістиці на сьогодні. Текст написано протороманською мовою – попередницею сучасних романських мов, таких як португальська, французька, іспанська, італійська, румунська, каталанська та галісійська. У період Середньовіччя він був поширений в межах Середземномор’я, але рідко використовувався для запису офіційних документів, адже латина залишалася мовою Церкви і королівської влади. Протороманська мова була втрачена до сьогоднішнього дня».
Читайте також: Два неопублікованих оповідання Гемінґвея видадуть 2019 року
Поняття протороманської мови вживається мовознавцями в якості гіпотези. Відповідно до гіпотези про прамову, низка мовознавців вважає, що сучасні романські мови походять від однієї прамови, що базувалася на «народній латині» – зредукованому варіанті латини (sermo vulgaris). Якщо твердження Чешира підтвердиться, текст матиме величезне значення для історичного мовознавства. Раніше дослідники припускали, що манускрипт написаний штучною мовою, котра була створена спеціально для утаємничення якогось повідомлення у тексті. Практика шифрування текстів була типовою для тих часів. Леонардо да Вінчі, наприклад, штучним письмом вів власні щоденники.
За словами Чешира, алфавіт протороманскої мови являє собою комбінацію незнайомих і знайомих символів. У цій мові немає спеціальних знаків пунктуації, хоча деякі букви мають символьні варіанти, які вказують на пунктуації або фонетичні акценти.
Слова включають в себе дифтонги, трифтонги, квадрифтонги і навіть квінтифонги (складні голосні, що складаються з декількох елементів і утворюють один склад).
За матеріалами BBC, Wiki, Еспресо.
Улюблений сайт літературної критики
