У жовтні наступного року відзначатимуть 150 років від дня народження відомого індійського мислителя, політика та громадського діяча Махатми Ганді, який традиційно користується великим авторитетом у широких колах громадськості завдяки практикам ненасильницького спротиву та своєму гуманізму.
2013 року історик Рамачандра Гуха видав перший том ґрунтовної біографії діяча «Ганді перед Індією», 2 жовтня цього року – в його день народження, вийшов другий том – «Ганді: роки, що змінили світ, 1914-1948».
Ці книги, на основі безлічі архівних матеріалів, більш рельєфно представляють особу діяча й вже викликали вкрай неоднозначну реакцію. На основі документальних фактів біограф розвінчує низку міфів пов’язаних із постаттю Ганді. Наприклад, про опору його практики ненасильницького спротиву на винятково індуїстську культуру. Насправді він надихався логікою правового спротиву, дієвого у демократичній Британії з її парламентаризмом та принципом верховенства права. Уже під час Другої світової війни Ганді недвозначно виявляв симпатії до Адольфа Гітлера, підкреслюючи, що він не вірить, що «пан Гітлер» настільки «поганий, яким він зображений».
Його опозиція до контрацепції, садистські нахили стосовно дітей та дружини відкривають інший непривабливий, з погляду сучасності, бік особистості великого індуса.
Історичне значення цієї постаті в сучасній Індії дедалі активніше піддається ревізії і не лише з позицій сучасних ліберальних цінностей. Так, у 2014 році праворадикальна Народна партія здійснила спробу увіковічнити день убивства Ганді – 30 січня як День сміливості та посмертно реабілітувати його вбивцю Натхурама Годзе.
Джерело: Wiki, The Spectator
Улюблений сайт літературної критики
