Сьогодні згадають знакового поета Ігоря Римарука, який трагічно загинув на 51-му році життя 3 жовтня 2008 року внаслідок ДТП у Львові.
Ігор Римарук помер 3 жовтня 2008 року. Його вірш "Один" думається мені нині ще з самого сну.Одинодин як перст у…
Posted by Marianna Kijanowska on Wednesday, 3 October 2018
Перечитування його поезії, на думку Костя Москальця зумовлює досвід тривання: «Ми потрапляємо в час, у якому Ігор Римарук живий. І саме тому ми ніколи не будемо говорити про нього як про відсутнього — навіть знаючи точну дату». Перша авторська збірка була видана 1984 року. Посмертно було оприлюднено «Божественний вітер: останні вірші» (2012). Твори поета перекладалися англійською, німецькою, іспанською, польською, шведською та іншими мовами. Сам пан Римарук був упорядником антології «Вісімдесятники» (1990) – яскравим представником саме цього покоління в українській поезії його прийнято розглядати.
А те, що живий, – серед ночі засвідчує страх.
Розбитий, мов пам’ятник, бачиш у снах однооких:
останнє кохання тремтить на підземних вітрах
і вірші останні стоять – як форелі в потоках.
І знов, осідлавши комету (чи, пак, помело),
зникає епоха (чи, мовлено, тисячоліття).
Навіщо нам третя? Вже дві пишногрудих було,
а прийде – якась вертихвістка, німфетка, Лоліта!..
Вона не зазнає болотяних навіть Лукроз:
обшарпаним страхом остання Лукроза накрилась.
Неначе склоріз, обтинає нам пам’ять склероз.
Тому – на Голготу юрбою: мов півчі на крилос.
І що залишилось? Доцмулити вистиглий чай,
поставити вірш – як свічу незабутому предку,
махнути рукою кометі ( й на неї): прощай! –
і хоч позирнути… хоч оком одним… на німфетку…
Улюблений сайт літературної критики
