Архів номінацій на здобуття Нобелівської премії, що містить біографічну інформацію про висунутих на здобуття відзнаки осіб, країною походження Івана Франка вказує Російську Федерацію, з уточненням – “нині Україна”.
Відповідно до правил Нобелівського комітету, вся пов’язана з номінуванням інформація зберігається в таємниці впродовж 50 років з моменту офіційного висунення. Прикметно, що у випадку номінованого того ж року чеського поета Й. Махара країна походження вказана Чеська Республіка. Країною перебування нагородженого Нобелівською премією 1905 року Генрика Сенкевича, який за походженням був російським підданим, фігурує Польща.
Іван Франко був першим українським письменником висунутим на здобуття Нобелівської премії з літератури наприкінці 1915 року за ініціативи професора Йосипа Застиреця, при підтримці історика, члена Шведської академії Гаральда Єрне. Комітет розглядав його кандидатуру в наступному році.
Нагадаємо, що з юридичної точки зору Львів (у базі – Лемберґ) ніколи не належав до РФ. Від моменту поділу Речі Посполитої місто було складовою Австрійської монархії, під час Першої світової війни на короткий час було окуповане Російською імперією, потому стало столицею короткочасної Західноукраїнської Народної Республіки, що об’єдналася у січні 1919 р. із УНР. Згодом мандат на управління Східною Галичиною (зі Львовом) отримала Польща, яка юридично анексувала ці території 1923 р. за згоди Ради послів Антанти. Під час Другої світової війни місто опинилося двічі під радянською і раз під нацистською окупацією, юридично ставши до 1991 року частиною Української РСР і СРСР відповідно.
Попередні звернення стосовно помилки в базі Нобелівський комітет ігнорував.
Улюблений сайт літературної критики
