Виставка «На горі» (до 105-річчя Ігоря Костецького) пропонує поринути у мистецький світ однієї з найзагадковіших постатей української літератури ХХ століття Ігоря Костецького — рятівника Гребінчиного перекладу «Гамлета», творця дражливих «камбрбумів», сюрреаліста й експресіоніста європейського масштабу, людини, котра легко знаходила мову зі Станіславом Єжи Лецом, Казиміром Едшмідом чи Езрою Павндом, і яка досі залишається невідомою для багатьох із нас. Саме історія Костецького доводить повноцінне існування «мистецького безвізу» для українців, можливостями якого, однак, зуміли скористатися лише одиниці. Сьогодні, в часи нового розквіту перекладацтва і видання світового канону ХХ століття, легко впізнати той запал, з яким не-класик Костецький насичував застоєну і штучно задушену в повоєнні роки українську культуру.
У ХХ столітті мало хто з українців мав настільки системне бачення розвитку світового мистецтва та інтеграції України у цей процес, як Ігор Костецький. Перші видання українських перекладів Т.С. Еліота, Е. Павнда, Ф.Ґ. Лорки, інших першокласних митців, повного сонетарію В. Шекспіра, а також підтримка письменників-модерністів ув еміграції – чи не найбільші здобутки української культури повоєнної доби в «екзилі». І всі вони є заслугою діяльності Ігоря Костецького.
Його дитинство припало на роки Української революції, проведені на ідилічній вінницькій дачі діда на Старому місті. Енергетика родинного середовища (батько В’ячеслав Мерзляков був талановитим вокалістом і другом Леонтовича, а мати – нащадком аристократичного роду Дащковичів-Корибутів) підштовхнула юнака до театральної освіти, однак його мистецькі зацікавлення ще до цього сягнули ширших рамок. Коротка зупинка у Вінниці перед крахом нацистської Німеччини і поверненням червоного тоталітаризму остаточно спричинилася до свідомого вибору української ідентичності, яка не могла пристосуватися до насаджуваного в УРСР образу. Письменник прагнув свободи – і знайшов її лише у німецьких таборах переміщених осіб. Однак і тут еміграційне середовище вважало його диваком-експериментатором, котрий творить незрозумілі новели і драми (до слова, вперше в історії мистецтва – з елементами поетики абсурду). Після такого несприйняття він продовжував писати українською в шухляду та німецькою для театральних і радіовистав. Усе, що залишалося європейському письменнику з іменем Eaghor G. Kostetzky та прізвиськом «Леопард» – стати містком між українською та світовою літературою, створивши понад 35 унікальних книжок у видавництві, названому на честь вінницької «дачі Костецьких».
На виставці представлені раритетні видання «На горі» у контексті імен та ідей, що пов’язані з ними, унікальні архівні документи, світлини, мистецькі твори, а також образи, що супроводжували Костецького упродовж життя. Музейний проект супроводжуватиметься лекціями і читаннями, покликаними відкрити широкий мистецький кругозір чи не найбільш європейського за духом українця ХХ століття.
Відкриття виставки у Києві відбудеться 15 травня о 18:30.
Тривалість:
Музей книги і друкарства України (Київ), 15 травня – 7 червня
Літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського (Вінниця), 14—26 червня
Вхід на відкриття безкоштовний.
Подія на фб.
Куратори виставки — Інна Мочарник, Олександр Вешелені.
Художнє оформлення — Олена Поліщук, Богдан Поліщук
Дизайн — Андрій Терехов
Улюблений сайт літературної критики
